ДРУКОВАНІ РОБОТИ

    1.МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ "НЕПЕРЕРВНА ОСВІТА НОВОГО СТОРІЧЧЯ: ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ"  https://www.zoippo.zp.ua/pages/el_gurnal/pages/vip38.html

 

    2.ФОРМУВАННЯ ХРОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ  ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ https://pedagogy.bdpu.org/wp-content/uploads/2020/05/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B8-%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA-12020-1.pdf , ст.185.   

3. МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА "Акмеологія та підвищення якості освіти" https://docs.google.com/document/d/1fB6g1oU1Syy5D2bmisgQoMWCGOcyr9rLNUIe4pDA6uU/edit, ст.26

Вступ

Для сталого розвитку української держави важливим кроком є формування національно свідомої особистості. Сучасна українська освіта ставить у пріоритет компетентісно-орієнтоване навчання [Баханов, 2012]. Важливим є те, що сформовані на уроках компетентності в майбутньому повинні допомагати випускнику орієнтуватись по життю [Пометун, 2018]. Адже компетентність передбачає вміння застосовувати набуті знання та вміння, досвід та способи діяльності на практиці [Пометун, 2007].

Над визначенням терміну та значення компетентності працювали Зимня І., Маркова А. В своїх працях презентували, що компетентність це поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, що застосовуються у повсякденному житті.

У напрямку дослідження компетентнісного підходу до навчання відомі праці Бондар С., Xуторського А., в яких іде мова про таку освіту як вагомий чинник у формуванні особистості учня.

 Ще один цікавий напрямок робіт пов'язаний з іменами Пометун О., Власов В., Гупан Н., Білоцерківець Т., Яковенко Г., які досліджують формування хронологічної компетентності на уроках історії.

Недостатньо дослідженими залишаються питання формування циклу задач з розвитку хронологічного мислення школярів, які забезпечать формування відповідної компетентності. Тому, вважаємо, актуальним буде звернути увагу на формування задач для хронологічного мислення  школярів на уроках історії України.

Метою статті є дослідження  компетентнісно-орієнтованих методик навчання історії в школі та розроблення методичних рекомендацій для вивчення хронології на уроках історії як засобу формування хронологічної компетентності.  

Досягати поставленої мети ми будемо через ряд виконаних завдань. А саме:

·        Проаналізувати історико-педагогічну літературу;

·        Визначити ключові компетентності, що формуються при вивченні хронології;

·        Ознайомитися із практиками з даної тематики;

·        Розробити свої завдання для формування хронологічної компетентності.

Методи та методики дослідження. Для розв’язання окреслених проблем та досягнення поставленої мети було застосовано ряд методів: аналіз та узагальнення історико-педагогічної літератури, нормативних документів, структурно-логічний аналіз.

Результати та дискусії. Одним із результатів навчальної діяльності учнів має бути набуття особистістю компетентностей. Дослідники виділяють такі класи компетентностей: а) ключові - ті, що стосуються спільного освітнього процесу; б) міжпредметні - ті, що стосуються певних навчальних предметів; в) предметні – ті, що стосуються конкретного навчального предмета [Білоцерківець, 2014].

Мета предметної компетентності полягає у формуванні умінь та навичок, які б допомагали вирішувати проблеми, аналізувати та діяти відповідно до здібностей учня, задовольняючи свої соціальні потреби. Маючи добре розвинені предметні компетентності, школярі із впевненістю можуть застосовувати їх у навчальній діяльності та повсякденному житті.

 Предметні компетентності формуються в залежності від специфіки предмету. Предметна компетентність на уроках історії проявляється у здатності учня самостійно осмислювати історичні та культурні процеси на території України в контексті світової історії [Пометун, 2014]. На уроках історії у дітей формується почуття гідності та риси відповідального громадянина, соціально адаптованої особистості.

Українські вчені виділяють такі предметні компетентності з історії [Пометун, 2006] (рис. 1):

         Рис. 1 – Предметні компетентності з історії

        

Виходячи із зазначених компетентностей у навчанні історії, актуальним є поняття формування хронологічної компетентності на уроках історії [Власов, 2007]. Адже хронологія характерна лише історичній науці, бо ні на якому іншому шкільному предметі не встановлюється часовий простір, не зіставляються дати з подіями та не визначаються епохи. Під час формування хронологічної компетентності важливим компонентом є відтворення в уяві учня послідовності подій, уміння орієнтуватись у них, аналізувати процеси та створювати характеристики явищам чи історичним діячам [Пометун, 2014]. Якщо діти на практиці володітимуть хронологічними вміннями, то зможуть визначати місце і час тих чи інших подій, процесів, аналізувати та синхронізувати події, робити висновки, а це в свою чергу дасть можливість у подальшому самостійно, спираючись на досвід та знання, приймати важливі рішення та відповідати за свої вчинки.

Історія – це наука, яка вивчає події в просторі та часі від найдавніших часів до сьогодення. Локалізація подій у часі – комплекс специфічних умінь учнів, які передбачають [Білоцерківець, 2014]:

-         визначеність тривалості й послідовності подій;

-         співставлення історичних подій між собою;

-         співставлення процесів з певним періодом історії

-         співставлення однотипних процесів вітчизняної історії та всесвітньої історії;

-         складання хронологічних та синхроністичних таблиць.

Формувати хронологічні вміння слід послідовно, починаючи з п’ятого класу, поступово ускладнюючи завдання. Вже з п’ятого класу на уроці історії учитель повинен орієнтувати учнів на основні завдання, які ставляться перед ними у повсякденному житті. І тут на, перших, уроках історії у нагоді стануть елементарні знання: визначати рік та дату якоїсь події, співвідносити рік зі століттям, встановити як давно чи не давно була подія. Це буде першим кроком до оволодіння хронологічною компетентністю.

Приклад:

988 рік – X століття;

1240 рік – XIII століття;

1991 рік – XX століття.

З кожним роком навчання, завдання з хронології ускладняються та стають більш різноманітними. Другим кроком у виконанні вправ на формування хронологічної компетентності є робота зі стрічкою часу, тобто визначення часу події (рис. 2).

Приклад:

1654 рік – підписання Березневих статей;

1616 рік – морський похід Коношевича-Сагайдачного, який зруйнував Кафу;

1709 рік – битва під Полтавою.

Рис. 2 – Приклад стрічки часу

Важливим вмінням у формуванні хронологічної компетентності є визначення подібних процесів у різних країнах і синхронізація їх. Це буде третім кроком, який в процесі роботи дасть змогу дітям робити висновки та аналізувати подібні явища в різних країнах.

Четвертий, не менш важливий, крок – встановлювати причинно-наслідковий ланцюг подій. Школярі при цьому зможуть визначати як подію так і причину чому вона відбулася, а потім, які наслідки спричинила (рис. 3).

Рис. 3 – Приклад встановлення причинно-наслідкового ланцюга подій

П’ятим кроком буде уміння співвідносити історичні факти з періодом, явищем або процесом.  Такі вправи можна виконувати, якщо школярі знають особливості періоду, що зумовлює здатність аналізувати синхронізувати та узагальнювати факти, прослідковуючи зв'язок з попередніми історичними подіями.

Робота по набуттю учнями предметних компетентностей учнів триває протягом всього навчання в школі. З кожним роком завдання стають складнішими та різноманітними. Зусилля вчителя під час роботи з дітьми повинні бути спрямовані на формування уміння розглядати суспільні явища в розвитку та конкретно – у історичних умовах певного часу; зіставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватись в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу [Пометун, 2018].

Розробляючи конспект уроку, вчитель має розуміти, що вивчення хронології повинно пояснювати послідовність та причину подій. Тому важливо, щоб учні запам’ятовували дати, розуміючи їх. Для цього можливе використання різноманітних хронологічних таблиць. Це буде шостий крок у формуванні хронологічних уявлень школярів.

Важливим елементом формування хронологічної компетентності під час вивчення історії України є вміння складати хронологічні таблиці, що розуміються як засіб умовної наочності та спосіб письмової фіксації послідовності історичних подій, явищ, процесів. Хронологічні таблиці використовуються для формування уявлень про послідовність і тривалість історичних подій, явищ, процесів; осмислення та систематизації знань дат та події [Власов, 2007].

Учні старших класів, використовуючи набуті знання і вміння, можуть складати різні хронологічні таблиці. Зведені таблиці – це найпростіший спосіб узагальнювати дати та події. Такі таблиці створюються у дві колонки (табл. 1).

Таблиця 1 – Приклад зведеної таблиці

Дата	Подія
1861 рік	Відміна кріпосного права в Російській імперії

Різновидами хронологічних таблиць можуть буди вправи на співвіднесеність дати з подією, історичним діячем, пам’яткою культури тощо.

Приклад:

1489 – битва під Оршею;

1514 – Кревська унія;

1410 – перша згадка про козаків;

1385 – Грюнвальдська битва.

Таблиці, які дають змогу систематизувати дати, події та процеси окремих тем з історії називаються тематичні [Пометун, 2014]. Створення таких таблиць дає учню можливість отримати більш глибокі знання певних історичних процесів, дати їм оцінку, проаналізувати їх значення [Пометун, 2014]. Такі таблиці мають розширений формат (табл. 2). Наприклад:

Таблиця 2 – Приклад тематичної таблиці

«Культура України кінця 18 - першої половини 19 століття»
Галузь культури	Прізвища діячів	Місце, де створено витвір мистецтва	Витвір мистецтва

Ще одним різновидом таблиць є синхронізовані таблиці, які можливо використовувати починаючи з дев’ятого класу, порівнюючи однакові процеси в Україні та інших країнах (табл. 3).

Таблиця 3 – Приклад синхронізованої таблиці

«Київська Русь та Галицько-Волинська держава»
Питання для порівняння	Київська Русь	Галицько-Волинська держава
Політика
Соціально-економічне життя
Міжнародні справи

Сьомим кроком є виконання хронологічних задач. Використання задач буде дієвим способом роботи на закріплення в пам’яті дат і перевірці, як запам’ятали діти дати на уроці.

Приклад:

Задача: До дати, коли королева Ядвіга вигнала з Галичини угорських правителів додати дату підписання Кревської унії та відняти дату Грюнвальдської битви, ми отримаємо ще одну важливу подію. Що це за подія?

Відповідь: 1387+1385-1410=1362 (Битва на р. Сині Води).

Інший варіант хронологічних задач – це рівняння, в якому замість букв необхідно підставити відомі дати.

Приклад:               

(А-10):4+(Б+8)-В+981=Г

А – Битва під Дорогочином;

Б – Зруйнування Києва монголами;

В – помер Данило Галицький;

Г– наслідок всіх подій.

Розв’язання та відповідь: (1238 - 10) : 4 + (Б+8) – В + 981 = 1272;

Г– перенесення столиці до Львова сином Данила.

Як різновид хронологічних задач можна використати завдання з пошуку дати, що криється за числом.

Приклад:

Тема: «Національно – визвольна війна Б. Хмельницького»

Дано: Декілька пар цифр: 25,16, 8,18, 22, 5.

Завдання:

1. Необхідно визначити, яка подія сталася у році, що означає суму +1560?

2. Дібрати до кожної цифри місяць та рік події, а потім виконати дію.

Зразок відповіді:

Сума чисел – (94 + 1560=1654) – рік укладення українсько – московського міждержавного договору.

25. 01. 1648 р. – Б. Хмельницький оволодів Запорізькою Січчю;

16. 05. 1648 р. – Корсунська битва;

08. 08. 1649 р. – Зборівський договір;

18. 09. 1651 р. – Білоцерківський мирний договір;

22. 05. 1652 р. – Битва під Батогом;

05. 12. 1653 р. – укладення усного договору між татарами та польським королем.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що набуття учнями хронологічної компетентності повинно включати сім стадій – кроків, кожен з яких буде сигналізувати перехід на новий рівень розуміння та умінь учнів (рис. 4).

Рис. 4 – Стадії набуття учнями хронологічної компетентності під час вивчення історії України

Всі вище розроблені прийоми добре сприятимуть формуванню хронологічної компетентності на уроках історії. Вправи допомагатимуть дітям розуміти, логічно розставляти події та явища в історії, встановлювати причинно-наслідковий ланцюг. А це значить, що учень вивчить не конкретну дату, а буде розуміти, що відбувалося в цей час.

Спираючись на оновлену програму викладання історії в школі від 21.02.2019 року, слід зауважити, що перед учнями п’ятого класу ставляться такі завдання: співвідносити рік-століття-тисячоліття, встановлювати тривалість події, розміщувати на шкалі часу події, у хронологічній послідовності, встановлювати хронологічну послідовність за допомогою хронологічної таблиці, розв’язувати хронологічні задачі. Для учнів шостого класу пріоритетними визначені такі завдання: лічба часу в історії стародавнього світу, розв’язувати задачі на встановлення тривалості подій та віддаленості подій одної від іншої в межах до нашої ери, віддаленість події від зазначеної дати з переходом через еру. Учні сьомого класу вже повинні виконувати наступні завдання: створювати синхронізовану таблицю, співвідносити дати з подіями. Для восьмикласників вже легко буде виконати завдання на співвіднесеність подій історії України з європейськими процесами, створюючи синхронізовану хронологічну таблицю, визначати хронологічну послідовність подій, хронологічні межі періоду. А учні дев’ятого класу з легкістю можуть виконати завдання на синхронізацію подій та явищ історії України та європейської історії, обґрунтовувати хронологічні межі 19 століття, аналізувати різні процеси, порівнюючи їх. Для учнів старшої школи в програмі поставлені такі завдання: застосування знань і вмінь для встановлення періодизації, аналізувати місця, перебіг та результат воєнних операцій, встановлювати синхронність подій (на території України, що входила до Російської та Австро-Угорської імперії і на Західному фронті), визначати хронологічні межі (Української революції) та синхронізувати події, оперувати хронологічним та понятійним матеріалом для пояснення різних явищ певного періоду, визначати причинно-наслідковий ланцюг подій, встановлювати хронологію подій (Навчальна програма, 2019).

Висновки. На основі проведеного дослідження теоретичних та практичних аспектів встановлено, що сучасне навчання в школі базується на компетентнісно-орієнтованому навчанні, де головну роль відіграють компетентності, що формуються в процесі навчання. Серед найважливіших предметних компетентностей виділено хронологічну, яка допомагає дітям зорієнтуватись в часовому просторі.  Показано, що навчання хронологічної компетентності повинно відбуватись поступову, за допомогою різноманітних методів роботи, починаючи від найпростішого і закінчуючи складними завданнями. Для ефективної роботи вчителя з учнями в сфері формування компетентностей на уроках історії, було встановлено пріоритетні завдання для кожної вікової категорії, виділено стадії формування хронологічної компентності. Запропонували ряд вправ, які доцільно використовувати для успішної реалізації мети. Остаточно процес формування хронологічної компетентності учнів на уроках історії до сьогодні повністю не досліджено, тому в подальшому можливий більш глибокий аналіз проблеми.

Література

Баханов К. О. Теорія і практика запровадження компетентнісного підходу до навчання історії в школі : монографія / К. Баханов, С. Баханова, О. Барнінець, Н. Вєнцева, О. Гуренко, Д. Десятов, Г. Кашкарьов, В. Мирошниченко, О. Мокрогуз, В. Нищета, А. Федчиняк; за заг. ред. К. Баханова. – Донецьк : ЛАНДОН-ХХІ, 2012. – 520 с.

Білоцерківець Т.А. Історія в датах (формування хронологічної комперентності на уроках історії) /  Т.А. Білоцерківець. – (2014). Електронний ресурс. Режим доступу:  https://www.slideshare.net/ssuser4fe418/ss-46720907

Власов В. Час і течія річки не чекають людину (Перевірка хронологічних умінь у процесі тематичного контролю з історії в основній школі) / В. Власов // Історія в школах України. – 2007. – № 1. – С. 15–24.

Пометун О. І. Компетентнісно орієнтована методика навчання історії в основній школі: методичний посібник /О. І. Пометун, .М. Гупан, В.С. Власов.- К.: ТОВ «КОВІ ПРІТ», 2018. – 208с.

Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті / О. Пометун // Історія в школах України. – 2007. – № 6. – С. 3–12. 

Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. – К. : Генеза, 2006. – 328 с.

Пометун О. Формування предметної компетентності учнів у процесі навчання історії в основній школі / О. Пометун // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2014. – № 4. – С. 6–9.

Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи / Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – 2017 р. – 70 с.

ДОСВІД ГРОМАДЯНСЬКОГО ТА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ

Шолойко Т.О.

Україна, Запорізька область, Бердянська ЗОШ № 20

       Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі, зміцненню держави, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

      Потреба у патріотичному вихованні виникла разом із процесом формування суспільства. Разом із становленням перших цивілізацій та державних утворень почали формуватись і педагогічні системи, в основу яких було закладено ідеї патріотичного виховання громадянина-патріота своєї держави. Так, наприклад, в Афінах ідеалом виховання була гармонійно розвинута людина, здатна до сприйняття прекрасного. А в Спарті виховання відображало більш суворий характер і готувало воїнів, здатних воювати і перемагати. Та спільною особливістю у вихованні цих міст-держав було місце спеціальних тематичних бесід із молоддю, під час яких піднімалися політичні та моральні принципи життя молодої особи, звучали розповіді про стійкість та мужність предків у боротьбі з ворогами, описувалися досягнення відомих героїв. [2]

Ідеї патріотичного виховання вперше з’являються в праці Клода Адріана Гельвеція (1715-1771 рр.) «О человеке, его умственных способностях и его воспитании». За думкою автора, необхідно створити єдину ціль у вихованні для всіх громадян.

Натомість Жан-Жак Руссо (1712-1778 рр.) вважав, що патріотичне виховання пов’язане із вихованням культури міжнаціональних відносин, формуванні любові і добра до людей, без виокремлення їх приналежності до будь - якої нації.

Ще одною важливою педагогічною пам’яткою патріотичного виховання є «Повчання князя Володимира Мономаха», де автор відобразив слов’янські традиції та відданість Батьківщині, закликав дітей любити свою Батьківщину, захищати її від ворогів. [5]

Вплив заходу на початку XIX ст. призвів до гальмування виховного процесу в дусі патріотизму, тому частіше мета виховання полягала в збереженні самобутності та любові до Батьківщини і до всього, що з нею пов’язано.

З середини XIX до початку XX ст. український освітній рух був складовою частиною загальнонаціонального руху, який боровся за економічне, політичне та культурне самовизначення України. Серед найвидатніших постатей цього періоду, які боролися за втілення ідей національної школи, вшановують К. Ушинського, І. Франка, X. Алчевську, Б. Грінченка, С. Русову, Т. Лубенця та інших. [5]

Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народності, який ґрунтується на думці, що народ має право й повинен мати школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах. Ушинський відстоював думку, що наукові істини, психологічні прийоми, нагромаджені в різних країнах, можуть використовуватися всіма народами, але система виховання у кожного з них враховує певні національні особливості, історичні традиції та ін. [5]

Послідовниками Ушинського в Україні були Т. Лубенець, Б. Грінченко, X. Алчевська, О. Духнович, С. Русова, Г. Ващенко та інші.

Серед сучасників слід виділити роботи А. Загородньої, П.Кононенко, Т. Усатенко, П. Ігнатенко та інших. У своїх працях автори звертають увагу на розуміння патріотичного виховання сучасної молоді як громадян України, що носить національний характер, базується на національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості. [2]

Розбудова України як суверенної держави ставить перед школою відповідальне і складне завдання – виховати високодуховне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно- патріотичних традицій. Почуття патріотизму – основа духовного життя кожної людини, її прагнення до волі та процвітання своєї країни. Патріотизм становить одну з найважливіших складових частин національного світогляду і поведінки людини у її ставленні до рідного краю, до інших націй і народностей. Збереження історико- культурних традицій народу, знання героїчного минулого – це основа патріотичного виховання учнівської молоді. [2]

Тому школа виконує важку і таку необхідну задачу, як виховання високоморального, національно - свідомого підростаючого покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національних традицій. Основою духовного життя яких є прагнення до волі та процвітання України.

Мета статті полягає у розкритті розуміння патріотичного виховання сучасної молоді у загальноосвітніх школах, аналізу практичної роботи з національно - патріотичного виховання у ЗОШ №20 міста Бердянськ, перспектив подальшої роботи у  напрямку виховання патріотів своєї держави, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілісності та незалежності України.

На сьогодні в установах освіти важливе місце відводиться патріотичному вихованню школярів. Ця діяльність є цілеспрямованою системою методів впливу на особистість з метою формування активної життєвої позиції громадянина-патріота своєї Батьківщини. Таку роботу потрібно здійснювати на основі якісно нового уявлення про виховання, в якому враховуються вітчизняні традиції, національно-регіональні особливості та наявний педагогічний досвід. У нашій школі, ми ставимо перед собою такі завдання у процесі виховання громадянина - патріота:

 формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

 виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;

 формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного  становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;

 створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

 формування відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості.

Отже, проблема патріотичного виховання, як і в попередні роки, залишається значущою і важливою. Тому, вважаємо, що будь-яка національна школа передовсім має виховувати справжніх громадян України.

Складний процес героїко-патріотичного навчально-виховного процесу у нашій школі здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів у нашій школі є:

 інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”,

“відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до

джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”);

 діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

 інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, гуртки);

 діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

 індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

 наочні (галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні  стенди тощо).

У нашій школі, для формування особистості, яка мала б активну життєву позицію, спрямовану на процес самовиховання введені програми факультативів (історія рідного краю, література рідного краю та інші), гуртків (Туристичний, Юні інспектори Дорожнього руху, театральний, музичний та інші), основною метою яких є патріотичне виховання дітей. Тут робота педагога спрямована на розвиток в учнів громадянської й соціальної відповідальності. Крім цього, у школярів на основі матеріалів з краєзнавства, а це відвідування музеїв, де діти знайомляться із життям знаменитих земляків, історією і традиціями, виховується громадянська позиція.

Щоб виростити громадянина нового покоління, який трепетно відноситься до своєї Батьківщини, варто докласти максимум зусиль не тільки вчителям нашої школи, а й самим батькам. Адже сім’я - найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів й у всіх народів, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології і патріотизму. Справжня сім’я є совістю, честю та доблестю, національною гордістю кожного народу, нації, надбанням педагогічної культури людства. [3]

У нашій школі до патріотичного процесу виховання дітей залучаються не тільки класні керівники чи педагоги, які викладають факультатив з цього напрямку, а й місцеві організації з патріотичного виховання. Так, періодично проводяться заходи, що носять ідеї громадянськості і патріотизму. Наприклад, це акція «Від серця до серця», «Допоможи воїну», благодійні концерти. Шкільні заходи такі як флешмоб «Заспіваймо всією школою гімн», ланцюг єдності до Дня Соборності України, дефіле в українських вишиванках присвячено Шевченківським дням, літературні читання; класні години присвячені пам’яті жертвам Голок осту; козацькі забави, до Дня збройних сил України; участь школярів в різних проектах, наприклад: «Знай свої права», «Я – патріот своєї держави», «Культура і традиції мого краю»; залучення дітей до громадських робіт, таких як «Озелени свій парк», «Посади своє дерево», «Візьми участь в суботнику міста».

У нашій школі використовуються і такі форми роботи, як виставки робіт дітей школи на задану тематику, пов’язану з повагою та шануванням традицій та історії своєї Батьківщини, засідання активу дітей, «круглі столи», бесіди-диспути, радіооповіщення та інші.

Комплексний підхід до даної діяльності – ще одна досить важлива деталь. У процесі виховання школярів повинні брати участь всі ті, хто задіяний у навчально- освітньому процесі. У нас в школі це бібліотекар, завуч з виховної роботи, педагог - організатор, психолог тощо. У кожного з них свої методи впливу на дітей, а також свої форми роботи. Наприклад, шкільний бібліотекар влаштовує виставки книг для учнів, які підбираються видання на задану тематику «Знай свої права», «Люби книгу», «Культура сучасної України» і таке інше. Педагог-організатор залучає дітей до різних видів діяльності, як флеш-моби, пропагування здорового способу життя, акції, діяльність шкільного самоврядування й інше. А також бере участь в різних конкурсах сама і залучає вчителів, показуючи власний приклад дітям, що українцем бути модно.

У своїй роботі ми залучаємо до співпраці у вихованні патріота своєї держави і батьків дітей, які беруть участь у святкуваннях національних свят, дотримуючись українських традицій. [фото № 5]

Отже, виходячи з вищесказаного, ми, педагоги ЗОШ №20 м. Бердянська, використовуємо у своїй праці такі методи виховання громадянина-патріота:

 переконання - формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

 стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

 особистий приклад - діяльність вчителя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його виконання;

 самопідготовка - процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Виховання учнів, як громадян-патріотів – це комплекс заходів з формування в них особистісно-позитивних необхідних якостей. І ми, вчителі ЗОШ №20, організовуємо та здійснюємо його за такими основними напрямками:

 вивчення героїчної історії українського народу, його духовної спадщини, культури, національних традицій, символів, звичаїв, вірувань та побуту українців;

 вивчення учнями основ державної незалежності та суверенітету, значення військової служби та військового обов’язку;

 вивчення історії, історичних та духовних джерел національної військової організації;

 пропаганда життя і діяльності видатних державних та громадянських діячів;

 розвиток військово-шефської роботи, співпраця та надання допомоги військовим у відставці.

Патріотичне виховання – це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність,людина стає зрілою, громадсько-свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та долі Батьківщини. Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи, оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми Батьківщини та українського народу, любить рідних та близьких людей. Без цього людина не має обличчя, вона втрачає себе.

Результатом роботи нашого навчального закладу є модель випускника, у якого сформовано рівень соціальної зрілості, достатньої для забезпечення його самостійності в різноманітних сферах життєдіяльності, здорова (фізично, психічно, духовно) людина, творча особистість із розвиненою потребою в самореалізацїї та самовдосконаленні, з гуманістичним світоглядом і почуттям відповідальності за долю України, її народу, людства. Потрібно відзначити, що патріотичне виховання школярів – це важлива робота в установі освіти. Адже від того, наскільки прив’язане буде молоде покоління до своєї Батьківщини, наскільки воно буде цінувати і любити її, багато в чому залежить і майбутнє країни.

Література:

1. Загородня А. Сучасне розуміння патріотичного виховання молоді. // Теорія і методика управління освітою. – 2013. - №10.

2. Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І., Крицька Л. В. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навчально-методичний посібник. – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. – 252 с.

3. Кононенко П., Усатенко Т. Концепція української національної школи – родини //Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.:  Школяр, 1997. – С. 123–133.

4. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави //Педагогічна газета. – 2000. – № 6 (72), червень. – 6 с.

5. Мала енциклопедія державознавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Довіра: Генеза, 1996.– 942 с.

6. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 2-е вид. – К.: Грамна, 1999. – 350 с.

7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 1. – 654 с.

8. Інтернет ресурс: http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/44447/

Моделювання схем на уроках історії в структурі акмеолгічного навчання

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….

Розділ 1. Використання блок - схеми і структурно - логічних

схем на уроках історії………………………………………………….

Розділ 2. Використання опорних схем і конспектів на

уроках історії ………………………………………………………..

Розділ 3. Особисті прийоми використання  методу структурно-логічних схем на уроках історії…………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………….

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………..

ВИСТУПИ…………………………………………………………….

ДРУКОВАНІ МАТЕРІАЛИ………………………………………….

ФОТОМАТЕРІАЛ……………………………………………………..

ДОДАТКИ……………………………………………………………..

ВСТУП

Наша держава знаходиться на шляху становлення української державності, інтеграція в європейське співтовариство, будівництво громадянського суспільства вимагають пошуку нових шляхів модернізації освіти, яка б орієнтувалась на розвиток особистості та її самореалізацію. Головну роль у цьому пошуку відіграє школа, де вчителю необхідно формувати всебічно розвинену творчу особистість.

В сучасній школі повинен працювати вчитель творчий, спроможний показати свій індивідуальний стиль професійної діяльності. Тому саме зараз, коли відбувається становлення та збагачення національної освіти набула актуальності проблема інноваційного навчання.

До інноваційних засобів навчання можна віднести моделюваня структурно-логічних схем на уроках історії. Адже вивчення цього предмету передбачає охоплення великої кількості матеріалу і на звичайних уроках подати цей матеріал неможливо.

Дослідженню проблем загальної педагогічної інноватики велику увагу приділяли Л. Карамушка, В.Паламарчук, Г.Пирогов, С.Поляков, О.Пометун, А.Пригожин, В.Сергієвський, А.Чернюк, Б.Чижевський.

Теоретичні та практичні аспекти інноваційних процесів у навчанні перебували у колі інтересів таких зарубіжних авторів, як: М.Барер, Б.Блум, В.Браун, Д.Гозлінг, Е.Роджерс, Н.Силвер та ін..

Мета даної роботи полягає у досліджені  і практичному застосуванні моделювання структурно-логічних схем на уроках історії, виявленні ефективності методу на практиці.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

·         дізнатися переваги моделювання структурно-логічних схем на уроках історії

·         звернути увагу на основні аспекти навчального процесу під час моделювання структурно-логічних схем на уроках історії

·         заздалегідь визначити форми стимулювання та заохочення кращих учнів

·         познайомитись з практиками і їх рекомендаціями

·         розробити особисті прийоми моделювання структурно-логічних схем на уроках історії.

Об’єкт дослідження  - інноваційні засоби навчання.

Предметом дослідження є  моделювання структурно-логічних схем на уроках історії.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше здійснено комплексний й всебічний аналіз моделювання структурно-логічних схем на уроках історії під якісно новим кутом зору, у розкритті методики роботи на уроках історії.

Теоретична та практична значимість: можливість використання її результатів для подальшого, більш глибокого теоретико-практичного дослідження цієї методики.

Структура роботи. Праця складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Моделювання структурно - логічних схем на уроках історії

Готуючись до уроків, учителю необхідно бачити весь курс історії чітко розуміти зв'язок між темами. Для цього необхідно весь навчальний матеріал систематизувати та узагальнити, а потім видати учням за допомогою блок-таблиць, або структурно-логічних схем. Це допомагає учням вільно орієнтуватися в історичному просторі, витрачати менше часу на засвоєння знань, а вчителю дає можливість творчо опановувати нові методи викладання.

Для кращого засвоєння матеріалу великими блоками, можна використовувати графічні зображення.

Графічні зображення навчальної інформації мають різні назви:

1) опорні конспекти - оформлення навчального матеріалу у вигляді системи опорних сигналів;

2) опорні портрети - схеми - наочні символи історичних дій групуються близько імені історичного діяча, створюючи цілісний образ історичного періоду;

3) "павучки" - вживаються для роботи над поняттями, учні записують назви поняття, обводячи його овалом, потім, підбирають ключові слова - так створюються - "ніжки";

4) структурно-логічні схеми - схеми, зі своєрідним відображенням плану, вони складаються з таких же блоків, що і великі розділи плану - з елементів, які є підпунктами.

У схемі навчальний матеріал скомпоновано так, що під час усної роботи можна багато разів оперувати окремими частинами схеми. Варіативне повторення дає можливість розкрити навчальний матеріал, з різних сторін, одночасно зберігаючи його цілісність. Логічні схеми допомагають виробити в учнів стійкі навички логічного побудови відповіді, скорочено аргументувати захист своєї думки, сприяти розвитку культури мовлення.

Можна використовувати моделювання структурно-логічних схем на перших етапах засвоєння навчального матеріалу. Використовувати цю методику можна і в роботі невеликими групами (3-4 учня), це дає можливість залучити елементи змагання, і привернути увагу учнів. Крім цього, цю методику можна об'єднати з іншими моделя: дискусійною, ігровою, пошуковою.

Дуже ефективне моделювання структурно-логічних схем на повторювально-узагальнюючих уроках, і уроках побудови навчального матеріалу в кінці навчального року. Крім цього, під час підготовки до держатестаціі і у випускних класах, коли необхідно логічно узагальнити і класифікувати велику кількість матеріалу.

Для ефективної роботи необхідно навчити учнів працювати в запропонованій системі. Тому можна виділити кілька основних принципів, з якими необхідно ознайомити учнів вже на перших уроках.

Необхідно підкреслити, що фактично вся робота базується на принципі творчої співпраці, робота в системі "вчитель-учень".

1. Розповідь повинна складатися з 3-х частин:

- Вступна, коротка характеристика історичної ситуації;

- Основна частина - виклад основних фактів, події;

- Висновок - значення події, в історичних умовах і його подальший вплив на хід історії.

2. Під час роботи з схемою і оповідання, повинні використовуватися слова-зв'язки:

- "Спочатку я охарактеризую ...", "перш за все"; "якщо говорити ... то"; "зверніть увагу на ...", "справа в тому, що";

- "Я вважаю ...", "я думаю", "наскільки я знаю ...", "я маю на увазі ...";

- "Проблема в тому, що ...";

- "Таким чином ...", "таким чином можна сказати ...", "підсумувавши все сказане ..."

3. У схемі важлива кожна частина:

- Стрілка показує на зв'язок між частинами і послідовність взаємовпливу;

- Форма рамки (овал, прямокутник)

4. Записи в схемі повинні бути чіткі та стислі (використовуються ключові слова);

5. Схема може розростатися, поповнюватися фактами, деталями.

6. Схема є кістяком, базою, на якій буде грунтуватися будівництво знань кожного вчителя.

Для ефективної роботи вчителя, необхідні мультемедійні засоби.

Можливі такі варіанти.

Наприклад:

А) На першому, вступному уроці вчитель пояснює матеріал: "основні тенденції економічного і політичного розвитку світу з кінця XVIII до початку ХХ століття" і, поступово малює схему. Учні моделюють структурно-логічну схему в зошитах.

В кінці уроку, діти повинні усно поставити питання до кожної частини схеми, і навіть короткі відповіді. Повертатися до цієї схеми необхідно не один раз, особливо на початку вивчення нових тем.

Шляхом багаторазового промовляння досягається ефект чіткого розуміння основних процесів і тенденцій в історичному розвитку 19 століття.

 Б) Під час пояснення нового матеріалу.

1. На уроці "Революція 1848-1849 р.р. в Австрійській імперії та український національний визвольний рух" моделювання структурно-логічної схеми будується наступним чином:

· Спочатку вчитель показує всю схему і пропонує учням зачитати її зміст;

· Потім він закриває картонними картками всі складові схеми, залишаючи відкритою тільки тему уроку;

· Поступово, під час пояснення матеріалу, в логічній послідовності вчитель відкриває частини схеми;

· Учні обов'язково повинні робити записи в зошиті, фактично переносити схему;

· У кінці роботи вчитель пропонує назвати основні моменти, які розглядалися, а потім, знову поетапно відкриває складові схеми на екрані.

2. На дошці на початку уроку вчитель моделює шаблон схеми. Далі він буде пояснювати новий матеріал, а учні після закінчення кожної змістовної частини, повинні підібрати ключові слова і вписати їх в шаблон схеми. Цей прийом можна використовувати на уроці "український національний визвольний рух наприкінці XVIII ст. В першій половині XIX ст."

В)  Під час роботи на уроці

1. Викладаючи тему "Соціально-політичне життя в 2 половині. 19 століття" учні одержують завдання доробити схему, частина якої вже складено вчителем. Міні-групи отримують завдання змоделювати структурно-логічну схему з певного питання. Потім, вони захищають біля дошки результати роботи.

 Г) Під час контролю засвоєння матеріалу

 1. Учень біля дошки переказує матеріал моделлю структурно-логічної схеми;

2. Два учні біля дошки моделюють структурно-логічну схему і "проговорюють" її.

3. Письмове опитування всього класу. Завдання: за 10 хв. коротко, пов'язане переказати зміст схеми, не створюючи графічної моделі.

4. Учням роздаються картки з "деформованими" логічно-структурними схемами. Завдання: виправити помилки.

5. Учні отримують шаблон структурно-логічної схеми або блок-таблиці з певними темами, і повинні записати їх.

                                        

Розділ 2. Рекомендації моделювання структурно-логічних схем на уроках історії

1. З першого уроку необхідно познайомити учнів з особливостями цієї методики, призначенням опорних схем.

2. Новий навчальний матеріал вчитель пояснює чітко, зрозуміло, емоційно і доступно. У викладенні не можна пропускати жодного опорного слова, котре є в схемі.

3. Після пояснення нового матеріалу по темі вчитель проводить стисле пояснення конспективних слів опорних схем.

4. Учням надається час, щоб перемалювати схему в зошит. Якщо опорна схема розмножена як допоміжний матеріал, то учні можуть підклеїти її в зошит.

5. Під час підготовки домашнього завдання учням рекомендується:

- відтворити зміст конспекту, виконаного на уроці по підручнику і звірити його з конспектом у зошиті;

- відтворити по пам'яті опорну схему. Батьки повинні співставити відповідь сина, або доньки з оригіналом виконаним на уроці;

- на наступний день, перед перевіркою знань на уроці, знову необхідно відтворити опорну схему і повторити визначення понять.

Під час перевірки знань на уроці оцінка за письмове або усне відтворення опорної схеми залежить тільки від підготовки самих учнів.

6. Крім письмового відтворення опорної схеми необхідно постійно робити і усне опитування біля карти.

7. На перших порах при усних відповідях можна дозволяти учням користуватися опорними схемами. Це допомагає, по-перше, бачити, а не тримати в пам'яті план розповіді. Думка учня спрямована тільки на викладання теми. По-друге, виключається порушення послідовності розповіді. Лише при досягненні відчуття впевненості ця необхідність відпадає сама собою.

8. Перед початком вивчення чергової теми (розділу) вчитель дає учням перелік основних питань, котрі повинні бути добре засвоєні. Тим самим у школярів створюється ясне уявлення про той навчальний мінімум, котрим вони повинні оволодіти в процесі вивчення теми. Крім того, ці питання сприяють чіткому тематичному контрою.

ВИСНОВКИ

 Моделювання структурно-логічних схем – це форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів, яка передбачає виконання завдань не лише з допомогою вчителя, а й без будь-якої допомоги. Для цього  в учнів слід формувати узагальнені прийоми побудови дій, виробляти  уміння  керувати своєю діяльністю. Все це допомагає старшокласникам  надалі успішно здійснювати самоосвітню діяльність.

Учні, коли працюють з моделюванням структурно-логічних схем, вчаться швидко опрацьовувати матеріал та необхідну інформацію. Важливо і те, що спираючись на добре засвоєні теоретичні знання, учень легко виконує практичні завдання. Вчитися стає легше, а отже, і цікавіше.

 Отже, наголошуємо на тому, що моделювання структурно-логічних схем має ряд переваг:

а) учням зрозуміти логічний взаємопов'язаний процес подій та історичних процесів;

б) вчителя і учня скласти чітку і коротку схему уроку;

в) зберегти час учителя на пошук і розробку проблемних та індивідуальних завдань відповідно до рівня підготовки класу.

г) у роботі над матеріалами, термінами і необхідними вміннями учнів, які містяться в програмі;

д) сприяє виробленню в учнів навичок, таких пізнавальних операцій історичного мислення, як аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація;

е) чітко будувати розповідь, аргументовано захищати свої думки, логічно викладати великі блоки інформації.

Отже, вчителю необхідно пам'ятати про те, що моделювання структурно-логічних схем повинно допомагати послідовно розкривати новий матеріал. Тому, при підготовці  до моделювання структурно-логічних схем необхідно скрупульозно продумати кожен знак, кожне слово. Головне – викласти навчальний матеріал так, щоб на основі логічних зв'язків він став доступним і надовго відбився в пам'яті учня.

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Вакуленко Т.С. Педагогічні вимоги до схемо графічних засобів навчання // Вісник. – Львів. УН-ТУ. - 2009. Вип.25. Ч 2.- С. 201-202.

2.     Айсмонтас Б.Б. Педагогическая психология(Схемы и тесты). – М.: Владос пресс, 2002.– С. 4-5.

3. Бухлова Н.В. Діагностика і формування самоосвітньої компетентності учнів. – К.: Шкільний світ, 2006. – 127 с.

4.   Кулько В.А., Цехмистрова Т.Д. Формирование у учащихся умения учиться. – М., 1983.

      5. Короткова М.В. Рабочие тетради на уроках мстории // Преподавание истории и обществоведения в школе. – 2002. - №2. – С.26-30.

6.  Короткова М.В., Студёнкин М.Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях. – М., 1999.

7.  Оберман В.Я. Опорные конспекты и схемы на уроках истории // Преподавание истории и обществоведения в школе. – 1996. - №3. – С.24-32.

8.  Тоболін В. Піктограми на уроці історії // Історія в школах України. – 2000. - №2. – С.36-39.

 Виступи

Виступ на педагогічній раді

Урок – ключовий елемент навчання та виховання (з досвіду роботи)

Сьогодні дитина з її потребами, нахилами, здібностями стоїть у центрі освітньо-виховної системи. До навчання дітей застосовується особистісно орієнтований підхід. Вітчизняна освіта поступово переорієнтовується, ставить інші навчально-виховні завдання, відбувається переосмислення ролі особистості в суспільстві. Її головною метою стає розвиток особистості, життєвого потенціалу та життєвої компетентності учня (І.Єрмаков). Тому сьогодні школа поставила собі за мету сприяти розвитку життєвих компетентностей учня та формуванню його життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості, а саме:

• здобуття життєвого досвіду;

• життєве прогнозування;

• прийняття рішень та планування дій;

• розв’язання типових життєвих завдань;

• самоорганізація та самовиховання.

Умовою формування ключових компетентностей та підвищення виховної ролі засвоєння навчального матеріалу в школі є проблемний підхід до навчання, творчі самостійні роботи, елементи дослідницьких завдань, пізнавальні завдання. ( наприклад на уроках історії ми використовуємо дослідження процесів зміни поглядів на суспільне життя (9 клас), виконуються презентації, обробляємо додаткові джерела інформації (робота з документами, фото, аудіо) ставимо проблемні питання та вирішуємо шляхом пошуку та обробки різної інформації ).

            Завданням учителя в процесі навчання стає заохочення активності вихованця, допомога йому в пізнанні самого себе, формування мотиваціі постійного самовдосконалення.

            Для того, щоб сформувати особистість як єдине гармонійне ціле, необхідно з раннього дитинства залучати її до участі у найрізноманітніших видах діяльності. Активна діяльність – одна з основних умов формування компетентностей. Активність акумулює весь шлях розвитку особистості, концентрує увагу дітей на життєвих обставинах, стратегію виховання самостійного досвіду.

Активність дитини у виховному процесі є передумовою його ефективності. Необхідно так організувати виховний процес, щоб вихователь керував діяльністю вихованця, організуючи його активне самовиховання шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків (С.Рубінштейн).

            Формування особистості дитини з позиції діяльнісного підходу, акцентує увагу на процесі засвоєння нових соціальних ролей, формами практичного втілення яких є шефство, виконання обов’язків у групах, ведення частини уроку, робота в групі активу, допомога шкільним технічним працівникам тощо.(наприклад шефство над молодшими школярами, невстигаючими учнями, групова робота – оформлення різних куточків, чергування, відвідування музеїв і т. д.)

На наш погляд, дуже цікавим та перспективним є процес навчання в школі на основі інтегрованого підходу, формування особистості дитини засобами інтеграції знань про світ і місце в ньому людини. Він передбачає встановлення школярами різних за формою взаємозв’язків і взаємозалежностей у навколишньому світі. (наприклад, яку роль відігравала людина на всіх етапах розвитку суспільства в історії; 6 клас – перша людина та її світогляд, 7 клас- середньовічна людина, 8 - 9 клас – людина нової епохи, 10 клас людина в XX столітті, 11 клас людина  на межі тисячоліть.)

Інтегровані зв’язки шляхом здійснення синтезу поглядів, ціннісних позицій значною мірою сприяють реалізації виховного потенціалу змісту освіти та формуванню ключових компетентностей. Цілі педагогічного процесу, спрямовані на навчання та виховання особистості школяра, не можуть бути досягнуті поелементно, оскільки на всіх етапах розвитку дитина є цілісною особистістю.

Розвивальне навчання передбачає:

• формування у дитини ставлення до власного життя, як до проекту, що розробляється та виконується (формується її життєтворча компетентність);

• розвиток її здатності розвивати та відтворювати на якісно вищому рівні свій життєвий потенціал (формується життєздатність);

• вихованя готовності використовувати та поповнювати власний досвід, знання, вміння, навички (самоосвітня компетентність);

• засвоєння дитиною знань про психологічні особливості спілкування, дитина стає здатно запобігати конфліктним ситуаціям або розв’язувати їх, оволодіває знаннями та уміннями, пов’язаними із застосуванням мови; набуває навичок самопрезентації (комунікативна компетентність);

• оволодіння дитиною навичками пошуку, обробки, використання, зберігання та передачі інформації (інформаційна компетентність);

• виховання готовності до виконання трудової діяльності, пов’язаної з побутом, обов’язками, зростанням своєї кваліфікації, оволодінням новими напрямами діяльності (трудова компетентність);

• навчання дітей існувати разом, розуміти інші культури, співпрацювати з представниками інших мов, культур, релігій (полікультурна компетентність).

Використовуючи активні методи навчання,  переконалась, що учні краще стали аналізувати, співставляти, виділяти головне, вміло застосовувати набуті навички на практиці, набули комунікативних навичок. Зростає інтерес учнів до знань, зростає самоповага. Тому  впевнена – за активними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи активізує і підвищує ефективність процесу навчання робить його значущим, орієнтованим на особистість учня.

Виступ в творчій групі

Метод проекту на уроці історії

Основною метою даного методу є розвиток вмінь та навичок особистості, що включає вміння логічно мислити, досліджувати, співробітничати, опрацьовувати інформацію, вирішувати поставлені завдання, приймати рішення і нести відповідальність за них.

Проект – це прийоми та дії учнів, які проводяться у визначеному напрямку з метою досягнути поставленої цілі.

Завдання методу проекту направлені на досягнення школярами певного результату, який досягається вирішенням поставленої теоретичної та практичної задачі. Результат роботи ми можемо побачити, осмислити або застосувати на практиці, набутті досвіду, де поєднується знання та вміння учня.

Проекти поділяються на такі види: * тематика; * діяльність; * час виконання; * кількість учасників; * результативність. Всі проекти мають індивідуальні особливості та неповторні за своєю творчістю.

Результатом роботи над проектом може бути презентація, відеофільм, вистава, ігри. Час виконання може бути як коротким так і тривалим, охоплюючи  декілька тем і слугувати як результат дослідження.

Технологічний процес можна поділити на такі етапи:

1.    Розробка проектного завдання

2.    Виділення конкретних завдань

3.    Створення групи або декількох груп

4.    Обробка матеріалу для створення свого проекту

5.    Складання плану

6.    Оформлення проекту

7.    Захист

Найкраще застосовувати метод проекту на узагальнюючих уроках.

Наприклад, я пропоную в 9 класі зробити проект на тему «Культура України у першій половині XIX століття».  Основне завдання розкрити зміни, які відбулися в культурі України. Виходячи з цього, визначаються основні - навчальні цілі: - детальне вивчення документальних матеріалів з культури; визначення основних змін, що відбулися, - порівняння їх з попередніми роками, - узагальнення матеріалу, що вивчився.

Крім навчальних цілей ставляться також і виховні, наприклад шанування українських традицій,  гордість за наукові досягнення, а також звернення до батьків по допомогу збільшує час спілкування між дітьми та батьками, а це сприяє вихованню поваги.

Під час роботи над проектом спостерігається поєднання з іншими предметами (інформатикою, літературою, Образотворчим мистецтвом, музикою тощо)

Наступний етап роботи - це знайомство учнів із поставленими задачами. Велике значення має те, як вчитель зуміє презентувати роботу, як поставить завдання, намалює конкретні цілі, чим повинен спонукати учнів до роботи над темою.

Наступний етап роботи передбачає створення групи або груп. Групи можуть створюватися незалежно від рівня навченості, а за бажанням. Після створення груп вчитель проводить консультації. Обов’язково в групі обирається головний, який буде відповідати за атмосферу та роботу групи.

Після цього учні приступають до наступного етапу роботи обробки даних, узагальненню та аналізу фактів.  Важливе значення має джерельна база (документи, фотокартки, спогади тощо). Далі складається план і виділяються короткі висновки.

Наступним кроком є створення презентації та її оформлення.

Заключний етап роботи - це захист своєї роботи, відповіді на запитання, обговорення теми з класом.

Результатом роботи над проектами, якого досягли при співпраці учитель – учень, стає дослідницька робота, закріплення навиків самостійно обробляти інформацію, формулювати висновки. Перевага методу проекту також полягає в  тому, що діти вчаться публічному виступу, дискутувати. Застосовуючи метод проекту в старшій школі, призводить до зацікавленості не тільки тим матеріалом, що подає вчитель, а й до пошуку чогось нового, незвіданого. А це в свою чергу дозволяє зацікавити предметом, підвищити рівень знань, досягнути успіхів під час роботи.

  

Виступ на Методичному об’єднанні школи

Використання педагогічно-іноваційних технологій під час викладання предметів суспільно-гуманітарного циклу.

Інноваційні технології швидко увійшли в усі галузі нашого життя. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба використання комп'ютерної техніки під час вивчення багатьох дисциплін шкільного курсу. Адже щоденно змінюється екологічна ситуація в світі,  законодавство, природа, погода. Інформація, подана в підручнику, перетворюється в застарілу ще під час видання підручника. Вивчення окремих дисциплін чи окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet, - один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально-виховального процесу. Чому сьогодні застосування комп'ютера в навчальному процесі вважають інновацією?

Під інноваціями в широкому змісті розуміється використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру.

Ідея втілення інноваційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах.

Великий інтерес учнів  викликають яскраві малюнки до теми, відеокліпи та голосовий супровід, що сприяє більш активному веденню дискусії під час обговорення теми. Учень комфортніше і розкутіше почуває себе під час проведення нетрадиційного уроку. Використання комп’ютерної  техніки сприяє більш вираженому індивідуальному підходу до кожного учня, особливо до того, у якого неповністю сформовані навчальні навички, тому що він тоді має змогу включитися в загальну дискусію. Завдяки використанню комп’ютерної техніки на уроках в учнів відпрацьовується логіка мислення, формується вміння самостійно виражати думки, підвищується емоційний рівень уроку, новий розвиток одержують стосунки учень - учень та  учень - вчитель. Велике значення під час підготовки таких уроків має те, що полегшується робота вчителя під час підготовки до уроку. Використання  комп’ютерних  мультимедійних програм, як елемента сучасного уроку, підвищує ефективність уроку, враховує індивідуальні особливості учнів.

Навчальні комп'ютерні програми реалізують одне з найбільш перспективних застосувань нових інноваційних технологій у викладанні і вивченні різних предметів. Вони дозволяють давати ілюстрації найважливіших понять курсу на рівні, який забезпечує якісні переваги в порівнянні з традиційними методами вивчення. В їх основі закладене істотне підвищення наочності, активізації пізнавальної діяльності учня, сполучення механізмів вербально – логічного й образного мислення.

Переваги та недоліки впровадження інноваційних

технологій в процес навчання

Позитивні якості	Негативні якості
Комп'ютер – це одночасно калькулятор, тренажер, засіб контролю й оцінки знань, засіб моделювання,  ідеальна електронна дошка.	Багато навчальних програм не перекладено на українську мову
Застосування інноваційних технологій допоможе учневі: •        самостійно розібрати матеріал, використовуючи підказки і текстові довідники; •        провести самоконтроль;  •        розширити знання по довідниках; •        працювати в індивідуальному темпі; •        ліквідувати пробіли в освоєнні якої-небудь теми	Для вчителя мало методичних розробок з застосуванням інноваційних технологій, як як складової частини уроку, ні для користувача;
Застосування інноваційних технологій допомогає вчителеві: •        заощадити навчальний час, затрачуваний на опитування, •        і особистий час учителя, що йде на перевірку результатів виконаної учнями роботи; •        побудувати модель функціонування зворотного зв'язку між учнями і вчителем при вивченні нового матеріалу; •        враховувати індивідуальні особливості учнів; •        оперативно організувати перевірку виконаної роботи; •        фіксування в комп'ютерному журналі засвоєння матеріалу.
Підсумок роботи на уроці з застосуванням інноваційних технологій	Складність організації уроку з усім класом,

     Друковані матеріали 

Збірка ігор, вправ, сценаріїв

 ігрових програм, виховних заходів.

Бердянськ 2015р.

Пояснювальна записка до гри квест з права

Під час гри команди вирішують логічні завдання, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, шукають оригінальні рішення і підказки. Після завершення чергового завдання команди переходять до виконання наступного. Перемагає команда, що виконала всі завдання швидше за інших.

Спосіб переміщення

Пішохідний.

Місце проведення

На відкритому повітрі.

Тип завдань

Інтелектуальні;

Ігрові;

Пошукові;

Екстремальні.

Тип проходження

Лінійний;

Нелінійний.

Територія

Місто.

Термінологія

Час проходження - час, що витрачається на проходження всієї гри;

Завдання - етап сценарію гри, що складається з одного або декількох завдань;

Капітан - обов'язковий учасник команди, який представляє її інтереси перед організаторами;

Мапа - мапа місцевості;

Квестер - гравець в один з видів квеста;

Код - буквено-цифрова інформація, яка служить для підтвердження проходження завдання та отримання наступного, або фіксації часу його проходження;

Команда - добровільне об'єднання, зареєстроване для участі у грі;

Рейтинг - кількісний показник (або показники) участі команди в грі протягом певного періоду часу;

Сценарій - сукупність всіх завдань, послідовність вирішення яких заздалегідь не відома учасникам і визначається в ході проходження рівнів гри;

Учасник, гравець - особа, що бере участь у грі;

Чек-пойнт - пункт перевірки присутності команди на відповідному завданні.

Мета використання формату гри - квесту:

* дозволити дізнатися один одного в умовах необхідності прийняття швидких і адекватних рішень;

* виявити приховані якості учасників, як-то прихованих лідерів, інтелектуалів, логістика, схильності та звички людей;

* проявити на практиці свої знання та навички з правової тематики;

* пережити емоційні сплески, які психологічно зближують учасників події;

*   розвинути ерудицію і виявити спритність;

* викликати масу позитивних емоцій і радісних спогадів, сприяють розвитку комунікативних якостей.

В команді 5 учнів.

Двоє учнів з кожної команди залишаються в актовій залі для роботи над газетою, на одному із завдань вони зможуть приєднатися до команди.

Правила, які не можна порушувати командам:

     1. Дискваліфікація за ЧІТ (передавання відповіді іншій команді)     

         обох команд

     2. Команди самі слідкують за часом відведеним для виконання

         одного завдання

3.   Організатори слідкують за дотриманням правил

4.   Завдання для переходу на наступне завдання дається тільки після розв’язання відповідного завдання або як автоперехід після відведеного для виконання завдання часу.

5.   Організатори не мають права дати автоперехід швидше ніж за вказаний у завданнях час.

6.   Організатори не мають права давати підказки і надавати допомогу командам.

7.   За шум штрафні 5 хвилин на завданні.

Ведучий 1: Мораль і право. Право і закон-

Рушійні сили для життя людини.

А їх знання надасть нам вірний тон

І розвиток держави– України.

Регулювати світ людських стосунків,

Впровадити державницький процес-

Усе в правознавстві міститься в рахунку:

Розумно й чесно твориться прогрес.

Щоб забезпечить молодим майбутнє,

Свідомо накопичуєм знання.

Все, що вивчимо- стане незабутнім,

Конкретно хочем жить, не навмання.

Доброго дня, любі друзі!

Раді бачити і вітати всіх присутніх у цьому залі.

Сьогодні ми будемо зачаровані священною аурою неповторної богині Феміди - покровительки правосуддя та справедливості і запрошуємо помандрувати з нами країною Закону і Права у незвичайний спосіб гри-квесту.

Ведучий 2: Але, перш, ніж розпочати гру, дозвольте представити вам наше шановне журі:

1

2

3

Оскільки гра командна, вона передбачає певні правила для членів команди:

· Швидко розподіліть ролі в групі: капітан (організовує роботу, відповідає за маршрутний лист, приймає остаточне рішення), секретар (записує відповіді на завдання), дослідники.

· Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного і інструктора.

· Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

· Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

· Намагайтеся дійти спільної думки.

Від чітких і швидких дій групи залежить її успіх. Команда, яка зуміє злагоджено і швидко пройти всі етапи,  переможе.

1.          На старті кожна команда отримує:

· Маршрутний лист. Він протягом всього квесту знаходиться у капітана. На кожному етапі інструктори заносять в нього бали, зароблені командою. (Додаток 1)

Із старту до фінішу кожну команду супроводжують квест - інструктори. (Ведучий представляє квест - інструкторів групам).

2.                  Робота на етапах квесту:

· Прибувши на етап, капітан команди віддає інструктору маршрутний лист.

· Всі члени команди уважно слухають інструктаж щодо виконання завдання етапу, обговорюють його розв’язання, дотримуючись правил роботи в групі, секретар записує відповіді, якщо в цьому є необхідність.

· Інструктори перевіряють правильність виконання, оцінюють балами роботу команди та дисципліну під час проходження етапу, заносять відомості до маршрутного листа, видають конверт із підказкою.

· Команда відправляється до наступного етапу.

· Коли команда отримує конверт з підказкою «FINISH», вона повертається до місця, з якого вирушила.

Ведучий 1: І так бажаємо успіху, капітанів команди просимо підійти взяти маршрутні листи, і вперед за перемогою!

1. Етап «Медпункт».

-  Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Медпункт»! На цьому етапі ви дізнаєтесь про те, як в Україні забезпечується захист права дитини на охорону здоров’я. Що ви знаєте про те, як держава охороняє здоров’я українських дітей?

Завдання: розв’язати кросворд, в якому зашифровано назви заходів з охорони здоров’я дітей в Україні.(Додаток 2)

2. Етап «Спортзал»:

-  Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Спортзал»! На цьому етапі ви дізнаєтесь, що права людини не можуть існувати без обов’язків. Виконуючи свої обов’язки, ви забезпечуєте захист прав інших людей. Розглянемо приклад: покупець має право отримати товар належної якості, обов’язок продавця – продавати якісні товари. Продавець має право отримати гроші за товар, обов’язок покупця – заплатити встановлену суму. Тому важливо знати не тільки свої права, а й обов’язки, щоб не порушити випадково прав інших людей.

Зараз ми пограємо в м’яч. Я буду кидати м’яч, промовляючи певні словосполучення, ви маєте повернути м’яч із словами «право» чи «обов’язок». Наприклад: (перший інструктор кидає м’яч другому: «Берегти підручники» - другий інструктор повертає м’яч: «Обов’язок») (Додаток 3)

3. Етап «Слідство ведуть знавці». Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Слідство ведуть знавці»! На цьому етапі ви виконаєте роль слідчих, які шукають докази у певній справі. Від своїх колег із сусіднього району ви отримали телеграму з прізвищем злочинця.

Та складність ситуації полягає в тому, що ці телеграми закодовані. Ваше завдання в наступному конкурсі полягає в тому, що вам необхідно розшифрувати текст та прочитати прізвище злочинця.

Яка команда зробить це швидше і правильно та і буде переможцем.(10 балів)

Розшифруйте прізвисько злочинця

АБВ        ГДЕ   ЖЗИ    КЛМ      НОП        РСТ УФХ        ЦЧШ

1              2            3            4           5            6           7                8

ЩЮЯ

9

Відповідь:

8 2 4 2 6 6 (Шелест)

4. Етап «Юридичний семафор». Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Юридичний семафор»! На цьому етапі ви отримуєте картки з написами: види юридичної відповідальності і повинні після оголошення ситуації, підняти картку, яка її характеризує. Кожна правильна відповідь – 1 бал.

Встановити види юридичної відповідальності.

1. Продаж наркотичних засобів - … (кримінальна)

2. Пошкодження столи в школі - …(матеріальна)

3. Несплата комунальних послуг - …(адміністративна)

4. Пошкодження бібліотечної книги - …(матеріальна)

5. Запізнення на урок - …(дисциплінарна)

6. Безквітковий проїзд у транспорті - …(адміністративна)

7. Невчасна поставка молокопродуктів у магазин - …(цивільно-правова)

8. Поява на роботі у нетверезому стані –… (дисциплінарна)

9. Крадіжка державного майна - …(кримінальна)

5.  Етап «Казкову правознавчу лотерею» Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Казкова правознавча лотерея»! На цьому етапі ви пригадаєте казки, де порушуються права (Червона Шапочка, Вовк та семеро козенят, Гаррі Поттер, Івасик Телесик, Кривенька качечка, Царівна-жаба, Дюймовочка).

Ваше завдання: по черзі зі скриньки ви тягнете лотерею, на якій описана негативна ситуація, у яку потрапив той чи інший казковий герой. Команда повинна визначити, яке право, визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього героя. (кожна правильна відповідь 1 бал)

Ситуація 1

Мачуха з ранку До вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер.

Яке право порушено стосовно Попелюшки?

(Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь у розважальних заходах, що відповідають її віку.)

Ситуація 2

За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей із різних соціальних пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушенням суспільної моралі.

Чи має право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком, як Гекльберрі Фін?

(Так, адже Конвенція про права дитини визнає право на свободу асоціацій та свободу мирних зібрань.)

Ситуація З

Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі.

Чи можна вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною?

(Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожна людська істота, що не досягла вісімнадцяти років.)

Ситуація 4

Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі школи чарівників Ходвадсу.

Яке право Гаррі порушено?

(Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницю кореспонденції.)

Ситуація 5

Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесяте царство.

Які права дитини порушила злодійка?

(Згідно з Конвенцією дитина має право не розлучатися з батьками всупереч її бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крім того, Конвенцією забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їх із-за кордону.)

Ситуація 6

 Ідучи дорогою через ліс до хворої бабусі, Червона Шапочка зустріла Вовка, який сказав, що він чуйний, добрий, що також хоче провідати хвору бабусю. Вона повірила. Вони вирішили позмагатися: пішли різними дорогами, хто швидше дістанеться місця. Але Вовк випередив її, обманом забрався до хати, з'їв бабусю, а потім і Червону Шапочку.

 Які права дитини порушив Вовк?

 (Вовк порушив головне право дитини — право на життя, також незаконно ввірвався до чужої оселі.)

Ситуація 7

 Карабас - Барабас тримає у неволі малих акторів, живуть вони у тісній скрині, важко працюють на нього, а він ще й погрожує величезним малахаєм, б'є, знущається привселюдно, залякує, що вб'є!

Яке право порушено стосовно акторів?

 (Усі держави, в тому числі й наша, забезпечують захист дітей від нанесення їм фізичної, моральної та психологічної шкоди, від жорстокого ставлення, експлуатації.)

Ситуація 8

 Снігова Королева викрала Кая, зачарувала його і залишила жити в своєму кришталевому палаці. Скільки сліз пролила Герда, всі навіть повірили, що Кая немає в живих, що, можливо, потонув у річці.

Яке право порушено стосовно Кая?

 (Королева порушила право дитини на захист від викрадення, позбавлення права дитини на власну думку.)

6. Етап «Правове рівняння» Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Правове рівняння»! На цьому етапі ви зможете використати свої знання з в тому числі – з математики, працювати з цифрами, вміти швидко рахувати.

* Визначте відповідь (А+В):Б-Г =;  максимальна оцінка 5 балів,

(450+ 60): 5-18 = 84,

А – кількість депутатів,

В – пенсійний вік чоловіків,

Б – термін повноважень Верховної Ради

Г – шлюбний вік для чоловіків

* Визначте відповідь: А – Б – В + Г – Д = , де

А - робочий час для осіб віком від 16 до 18 років;

Б - вік повної адміністративної відповідальності;

В - вік повної кримінальної відповідальності;

Г - вік кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини;

Д - вік часткової адміністративної відповідальності  (36-18-16+14-16=0)

7.                  Етап «Юридична мова» Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Юридична мова»! На цьому етапі ви зможете  відповісти показати наскільки ви обізнані в термінології з правознавства.

1. Як називається юридичний документ, в якому систематизовано й об'єднано норми права, що регулюють певну область суспільних відносин? (Кодекс.)

2. Який принцип, що діє в кримінальному праві, визначає, що людина вважається злочинцем і несе кримінальну відповідальність тільки після того, як його провина доведена в суді? (Презумпція невинності.)

3. Як називається основний закон держави? (Конституція.)

4. Що таке право? (Право - сукупність встановлених державою правил, що регулюють суспільні відносини.)

5. Що таке злочин? (Суспільно небезпечне, протиправне і кримінальна дія або бездіяльність.)

6. Що таке алібі? (У кримінальному процесі - обставина виправдовує обвинуваченого, якщо він на момент скоєння злочину перебував в іншому місці.)

7. Що означає перевищення меж допустимої оборони? (Приблизний відповідь. Перевищення має місце в тому випадку, коли той, що обороняється вдається до такого засобу захисту, яке явно не було викликано ні характером нападу, ні реальною обстановкою і закінчилося вбивством або нападаючого, або важким пораненням його.)

8. З якого віку громадяни притягуються до кримінальної відповідальності? (Приблизний відповідь. Кримінальної відповідальності підлягають всі громадяни, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. По ряду злочинів закон передбачає кримінальну відповідальність з 14 років.)

9. Рішення суду про винність чи невинність підсудного. (Вирок.)

10. Шахрайство, обман, сумнівна угода. (Афера.)

8. Етап «Відгадай казку» Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Юридична мова»! На цьому етапі ви зможете згадати головних персонажів казок і з’ясувати, які права порушувалися по відношенню до них. (4 балів)

1. В якій казці один довгожитель, не користується успіхом у жінок, вчиняє викрадення молодої і красивої дівчини з метою вступу в шлюб, а інший персонаж, який не має достатнього життєвого досвіду, розкриває секрет довголіття і повертає собі законну дружину? («Царівна-жаба».)

2. В якій казці одна дама використовує добрий вчинок свого чоловіка для збагачення і просування по службових сходах, але згодом втрачає все через безмірну тяги до стяжательству? («Казка про рибака і рибку» О.С. Пушкіна.)

3. В якій казці жінка невизначених років надумав викрасти чужу дитину, використовуючи для цього літальні апарати, оспівані співаком і композитором Євгеном Мартиновим? Одночасно в казці вирішується проблема збору врожаю. («Гуси-лебеді».)

4. Героїня якої казки, одягнена в дорогу, не має державного клейма шубу, з'явилася в гості, та так і не захотіла піти звідти - дуже вже їй сподобалася архітектура будови? До кого тільки не звертався господар про виселення гості, поки її дії не були кваліфіковані як незаконне захоплення житла. («Заяча хатинка».)

9. Етап «Фініш» Добрий день! Вітаємо вас на етапі «Фініш»! На цьому етапі ви зможете презентувати свої газети на тему: «Я людина, я маю право!»

Прибувши на фініш, капітан віддає маршрутний лист інструкторові, члени команди займають свої місця.

Ведучий 1: А зараз настав час підвести підсумки нашої гри, для цього ми запрошуємо членів журі для оголошення результатів гри і нагородження переможців.

Список використаних джерел

1. Наровлянський О.Д. , методичний посібник « Основи правознавства», Харків, видавництво « Ранок», 2010 р.

2. Товстуха Т.О. , брошура « Відкритий урок. Економіка. Право», видавництво « Плеяди», Київ, 2011 р.

Додаток 2. Кросворд «Захист здоров’я в Україні»

							1
							щ
		6
		с
		т				2
	7		5			Р
	м		к	4	3
8				п	ш
З	д	о	р	о	в	‘	я
		к

1. Введення в організм ослаблених або зруйнованих збудників захворювання з метою формування імунітету до інфекційних хвороб, в Україні здійснюється безкоштовно всім дітям проти туберкульозу, кору, поліомієліту, правцю, дифтерії та ін. (щеплення)

2. Проба, яка призначається для оцінки працездатності серця при фізичному навантаженні, є обов’язковою для всіх школярів, на підставі результатів цієї проби визначається група для занять на уроках фізичної культури (Руф’є).

3. Спеціальна медико-санітарна організація, що надає першу миттєву медичну допомогу при нещасних випадках та загостренні хвороб (швидка допомога).

4. Лікувально-профілактичний заклад для надання допомоги лікарями різних спеціалізацій та проведення медичних оглядів (поліклініка).

5.Сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних хвороб людини, зокрема припинення роботи дитячих закладів у період епідемій (карантин).

6. Те, що оформляють з метою організації медичної допомоги на випадок  травми чи хвороби під час поїздки (страховка).

7. Місце, де надають першу медичну допомогу на території навчального закладу (медпункт).

8. Комплекс фізичних вправ, що виконують вранці з метою розминки м’язів та суглобів, часто проводиться у навчальних закладах та літніх таборах (зарядка).

За кожну правильну відповідь – 1 бал. Максимальна кількість балів за завдання – 8.

Додаток 3. Гра в м’яч «Права – обов’язки»

·      Берегти шкільне майно (обов’язок)

·       Брати участь у конкурсах, змаганнях (право)

·       Дотримуватись правил дорожнього руху (обов’язок)

·       Об’єднуватись з іншими дітьми у групи, компанії  (право)

·       Старанно вчитись (обов’язок)

·       Користуватися бібліотеками, спортзалами, обладнанням школи (право)

·       Охороняти природу, пам'ятки культури (обов’язок)

·       Вибирати собі друзів (право)

·       Дотримуватись моральних норм поведінки (обов’язок)

·       Ігри, розваги, відпочинок (право)

За кожну правильну відповідь – 1 бал. Максимальна кількість балів за завдання – 10.

Додаток 1. Маршрутний лист

Назва команди:
№	Назва пункту	Кількість отриманих балів	Дисципліна	Інструктор
1.	Старт
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.	Фініш
Всього

  

Збірник БДПУ,

Бердянськ 2011р.

Роль Конституції в захисті прав і свобод людини - громадянина.

Ставши на шлях розвитку на зламі століть, Україна зробила головною для народу цінністю людину, Її життя і здоров’я, честь і гідність, безпеку і недоторканість особистості. Тому актуальною на сьогодні є тема захисту прав і свобод громадянина. Адже  у світі безліч проблем із соціальною незахищеністю, охороною життя і безпеки людей. Цивілізація, що подолала ряд випробувань, таких як дві світові війни, релігійні й територіальні конфлікти, диктатура, дійшла висновку, що без поваги до людини, її прав, свобод і потреб неможливий ані мир на землі, ані нормальне цивільне життя.

 Мета даної - визначити роль Конституції України в захисті прав і свобод людини; проаналізувати статті документу, присвячені правам і свободам громадянина.

У різні часи до проблеми вивчення прав і свобод людини зверталися такі видатні мислителі як М. Грушевський, О Кістяківський, М. Драгоманов, В. Буткевич, Л. Рабінович, В. Копейчиков, В. Кампо  та інші. При цьому увага здебільшого зверталася на визначення особистої свободи людини, забезпечення її недоторканності, повагу до гідності, наголошувалося на необхідність обмежити повноваження державної влади непорушними правами людини, найважливішими із яких є право на гідне існування. Сучасні ж науковці, говорять про те, що всі права і свободи громадянина взаємопов’язані і становлять невід’ємну частину міжнародного права.

У сучасному світі питання про права людини посідає одне з центральних місць у відносинах між державами. Міжнародна співпраця держав у галузі прав людини відбувається у формі ухвалення певних стандартів стосовно змісту правового статусу індивіда та прийняття державами зобов"язань дотримуватись цих стандартів у своєму внутрішньому законодавстві і у повсякденній діяльності. [5]

Україна взяла на себе зобов"язання узгодити своє законодавство з  міжнародними стандартами, закріпленими у Пакті про громадянські і політичні права, створеного державами - учасницями ООН.

«28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені багатонаціонального українського народу, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини, прийняла Конституцію – Основний закон України.» [4]

Цей закон вмістив найкращі здобутки загальнолюдського юридичного досвіду конституційного забезпечення прав і свобод людини – громадянина. Третину статей Конституції присвячено безпосередньо питанню захисту прав і свобод. Більшість статей відображає визнані стандарти міжнародного права.  У цьому ми можемо переконатися, порівнявши розділ II Конституції України та Загальну декларацію прав людини, або Міжнародні пакти про громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права людини. [3]

Стаття 3 Конституції України присвячена людині. У ній ми згадуємо про гарантії, які забезпечують не лише проголошення, декларування у Конституції  та інших законах прав і свобод громадянина, а також дбають про їх здійснення і реалізацію. Гарантії поділяються на загальносоціальні та спеціальні. До перших належать економічні (різні форми власності, новітні засоби виробництва, розвинута економіка та інше), політичні (демократичний устрій суспільства, демократична виборча система і таке інше), духовно – ідеологічні гарантії (поширення загальнолюдських ідеалів). До спеціальних  гарантій належать гарантії забезпечення захисту цивільних, сімейних, громадянських, земельних, трудових та інших прав і свобод людини – громадянина. [1]

Права і свободи людини закладають основний зміст і напрямки діяльності держави. А вона у своїй діяльності має бути обмеженою правами і свободами громадянина. Саме таким чином реалізовується верховенство права, утвердженню якого присвячена ст. 8 Конституції України. За даною статтею держава зобов’язана створювати різноманітні умови, які необхідні для забезпечення прав і свобод людини – громадянина.

Важливе значення у правоздійсненні між державою і громадянами відображають статті Конституції України, в яких зафіксовано, що держава гарантує (наприклад, ч. II ст. 25, 46, 50, ч. I ст. 30, 31,33, 34,ч. IV ст. 32), забезпечує (ч. III ст. 24, 42, 53, ч. II ст. 45), створює умови (ч. ІI ст.. 43, 49, ч. I ст.. 47).

Не слід забувати, що у відносинах людина - держава за недбале виконання або порушення своїх обов’язків настає відповідальність як для людини - громадянина так і для держави. Людина – громадянин відповідальна перед державою і це закріплено Конституцією України, зокрема, ст. 65, 67, 68. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. [4]

За невиконання або недбале виконання своїх обов’язків з боку держави вона теж  несе відповідальність у вигляді відшкодування збитків (моральних або матеріальних), спричинених порушенням прав і свобод людини з боку органів, службових чи посадових осіб держави. Таку відповідальність передбачено в ч. V. ст. 41, 56, ч. IV ст.. 62, ч. III ст.152 Конституції України.

У Конституції чітко зазначені права і свободи громадянина, які є невичерпними і не можуть бути скасованими (ст. 22). Стаття 22 Конституції України, забезпечує розвиток, збільшення та розширення прав і свобод людини, необхідних для задоволення її потреб.

Звернемо увагу на конкретні права і свободи людини - громадянина закріплені в Конституції України. Вони поділяються на громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права і свободи.

Найважливішим видом прав людини і громадянина є громадянські права. Вони вважаються природними, бо їх має кожна людина незалежно від громадянства та походження. За Конституцією України до громадянських прав і свобод відносяться: право на життя, право на свободу і особисту недоторканість, недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя.

Серед основних прав людини найважливіше місце відводиться праву на життя. Ця особливість норм  права доводить, що людина ні перед ким не зобов’язана своїм народженням та життям, що зазіхання на нього не може бути обумовлено ні суспільними, ні державними, ні етнічними чи релігійними або іншими цілями.

Конституція покладає на державу обов’язок захищати життя людини, а особі дає право захищати себе й інших людей.

Усі люди є вільними і рівними у своїх правах і мають право на повагу своєї гідності (ст.. 28). Йдеться про те, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому або такому, що принижує гідність. Ця норма Основного закону говорить про захист гідності людини і діє за будь – яких обставин, навіть тоді, коли людину притягнуто до відповідальності, чи вона відбуває кримінальне покарання. В той же час, маючи специфічний характер, закон встановлює суворе покарання за застосування насильства або примушування давати свідчення при допиті. [6]

Найголовнішим компонентом повноцінного життя людини є свобода. Лише маючи повну свободу дій, людина може повністю задовольнити свої потреби й інтереси, може ставити перед собою певні цілі й досягати їх, може також розвиватися і реалізовувати свої здібності на практиці. Та все ж людина живе в суспільстві, яке далеко не ідеальне, тому важливо щоб її свобода була надійно підкріплена гарантіями захищеності від неправомірного втручання.

 Право на свободу і на особисту недоторканість закріплені в ст. 29 Конституції України, що дає змогу реалізовувати свої права в різних площинах соціальної діяльності (політичному, соціальному, економічному, духовному вимірах) і гарантує захист від неправомірного втручання у життя людини.

Важливим правом є недоторканість житла. Проникнення до нього вважається правомірним лише у крайніх випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей і майна.  (ст. 30)

 Сфера комунікативних зв’язків, спілкування та обмін інформацією теж знаходяться під захистом загального права на свободу та особисту недоторканість, таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції (ст. 31) Якщо особа веде законослухняний спосіб життя, то в праві розраховувати на забезпечення зазначеної таємниці. Та у випадку, коли державним органам потрібна інформація пов’язана із розкриттям злочину, правило зберігання таємниці може бути порушеним за вироком суду.

Основний закон України визнає неприпустимим втручатися у особисте та сімейне життя людини (ст.  32). [4]

Політичні права і свободи людини, є невід’ємною частиною життя людини в Україні. До цих прав і свобод відносяться : свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, брати участь у виборах, референдумах, право на свободу об’єднання у політичні партії, громадські організації, для здійснення захисту своїх прав. До політичних прав належать права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та право на інформацію.

Центральним видом прав і свобод людини - громадянина є економічні права, тобто майнові відносини. До цих прав відносять право власності особи, право на підприємницьку діяльність та право користуватися об’єктами права публічної власності (державна та комунальна). Учасниками економічного права можуть бути не лише громадяни України, а й інші особи: іноземці, особи без громадянства.  Приватна власність може складати як майно (речі, гроші, цінності), так і результати інтелектуальної творчої діяльності.

Право приватної власності розуміється і закріплюється як право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. В Конституції також зазначається: "Ніхто не може бути противоправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним».

Також конституційним економічним правом є право на підприємницьку діяльність. "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом" (ст. 42).

Інше право пов’язане із користуванням об'єктами суспільної власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної. Кожен громадянин має право користуватися об’єктами власності народу відповідно до закону. Стаття 41 говорить, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Одним із видів прав є соціальні права. Це право на працю, на страйк, на відпочинок, на соціальний захист, на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров'я, на медичну допомогу і медичне страхування. [1]

У Конституції (ст. 43) сказано «Кожен має право на працю, що включає можливість заробити собі на життя працею, яку вільно обирає». Держава створює умови рівні для реалізації прав у галузі працевлаштування.  Право на працю включає безпечні умови роботи, заробітну платню, захист від незаконного звільнення.

"Ті хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності гарантування національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Страйк - добровільна справа. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону" (ст.44 ).

Поряд з названими правами проголошується і гарантується право на відпочинок тих, хто працює. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

"Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. І лише щодо осіб, які потребують соціального захисту передбачається можливість надання житла державою або органами місцевого самоврядування безкоштовно або за доступну для них плату відповідно до закону. Право власності та інші права на житло надійно гарантуються. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду"  (ст. 47).

У Конституції передбачається також право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає належне харчування, одяг, житло, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Важливим видом конституційних прав і свобод людини і громадянина в системі прав і свобод є культурні (духовні). Ці права надзвичайно багатогранні за своєю суттю, змістом, формами і гарантами.

До культурних (духовних) прав і свобод відносяться насамперед такі права і свободи, як право на освіту, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право на інформацію, тобто право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, право на свободу світогляду і віросповідання. Але в Конституції ці права і свободи закріплені серед громадянських чи політичних прав і свобод, хоча за своїм змістом вони є переважно культурними (духовними).

Отже, Конституція України відіграє головну роль у захисті прав і свобод людини. Вона є гарантом захисту прав і свобод громадянина України, бо забезпечує кожній людині широке коло  соціальних, економічних, політичних та культурних прав. І головне завдання сучасної держави полягає в тому, щоб Конституція стала основним законом, а створені нею юридичні засади були дотримуваними.

Адже Україна має гарне підгрунття  приєднатися до забезпечення захисту прав і свобод людини - громодянина за міжнародними стандартами, а це свідчить про високий рівень правової культури держави.

Література:

1.     Буткевич В. Права людини в Україні // Права людини в Україні. Щорічник.  К., 1995. - С. 35.

2.    Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори        України.  К., 1992.

     3.  Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993. № 6.

4. Конституція України 1996 р.

     5. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. № 1.      6.  Рабінович Л. М. Права людини та їх юридичне забезпечення.- К., 1992. - С. 5.

Навчально-методичний посібник

 «Права очима дитини»,

 Бердянськ 2015 р.

Тема:  Правовий турнір                                                               

Мета:

* закріпити знання про права визначені Загальною Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права людини;

* формувати правові знання школярів, почуття власної гідності, впевненості в собі;

* розвивати навички творчого підходу до власного життя, навички співпраці та взаємодопомоги;

* виховувати любов до класу, школи, Батьківщини.

Форма проведення :  правова гра.

Хід проведення.

Ведучий. Добрий день всім присутнім! Сьогодні у нас незвичайна гра. Ми говоримо про права дитини, а точніше про наші з вами права. Тому ми пропонуємо вам помандрувати з нами країною Права, закону і моральних норм. А щоб наша подорож була цікавою, на нас чекають нелегкі випробування, здоровий дух суперництва й радість відкриття. І так – розпочинаймо!

Команди займають свої місця за столами, необхідно оголосити назву команди, капітана та девіз. (домашнє завдання)

Ведучий. Наше змагання буде проходити в 2 тури, гра капітанів та гра із глядачами, після кожного туру оголошуються  бали, які набрала команда. В кожному турі 10 запитань, на обговорення яких виділяється 30 секунд. Після першого туру, на аркуші паперу капітани команди записують назву своєї команди  та  відповідь і здають членам журі, які в кінці туру підраховують правильні відповіді і оголошують результати.

Між турами буде гра із глядачами, які бали за правильну відповідь мажуть віддати тій команді, яка сподобалась. Після другого туру буде гра капітанів.

Ведучий. Отже, починаємо  I тур.

Питання:

1. Організована злочинність на острові Сицилія (Мафія)

2. Птах, якого бояться злочинці України (Беркут)

3. Стан, коли людина є одночасно громадянином двох держав (Подвійне громадянство).

4. Можливість мати юридичні права та обов’язки називають (Правоздатністю).

5.Правоздатність людини виникає з ( Моменту народження).

6. Право на свободу світогляду та віросповідання надає стаття (35) КУ.

7. Який документ визначає основні міжнародно-правові стандарти прав  

   людини? (Загальна Декларація прав людини).

8. В якому році була прийнята Декларація прав  дитини? (1959 р.)

9. Громадянство України підтверджує (Паспорт громадянина України).

10. Порядок набуття та припинення громадянства України визначено (Законом   України «Про громадянство»).

Ведучий. А зараз ми проведемо конкурс серед уболівальників. Найкраща група підтримки має можливість заробити додаткові бали для своєї команди.

Вікторина.

     І. Коли відзначається День Конституції України? (28 червня)

     2. Назвіть найвищу виборну посаду в Україні (Президент)

     3. Який вид відповідальності настає при за втягнення в злочинну

         діяльність неповнолітніх? (Кримінальна)

     4. Мінімальний вік вступу до шлюбу чоловіків (18 років)

     5. Який вигляд має державний Герб України? (Тризуб)

     6. Яким є термін служби в Збройних Силах України? (1 рік)

     7. До якого органу треба звертатися при порушенні прав людини? (Суд)

     8. Як називається письмовий трудовий договір, що укладається не певний  строк? (Контракт)

     9. Чи можна позбавити громадянства особу, що вчинила тяжкий

          злочин (Ні)

   10. Сукупність усіх нормативно-правових актів, що діють у даній державі.  (Законодавство)

Ведучий.   Надаємо слово нашому журі. (Журі оголошує перші результати)

А зараз оголошується завдання ІІ туру.

Кожна команда отримує правові задачі, на які повинна надати відповіді після хвилинного обговорення. Представник кожної команди надає аргументовану відповідь. Журі та присутні вислуховують відповідача та приймають рішення щодо правильності розв’язання  правової задачі. Максимальна кількість балів – 5.

Задачі:

1. Під час суперечки з однокласником, Любенко, 1985 р. н., погрожував йому фізичним насильством. Міліціонер, який проходив поруч, затримав Любенко і діставив у відділок міліції. Чи правомірні дії міліціонера? (Так, погроза застосування фізичного насильства є проявом хуліганства, у якому може бути звинувачений Любенко.)

2. Громадянин Н. , 1983 р. н. , звинувачується у тому, що під час руху поїздів підклав на залізничну колію різноманітні предмети. Н., заявив, що він не підозрював, що своїми діями створює загрозу залізничному рухові і що його дії взагалі є злочином. Як це вплине на вирок суду? (Ніяк: незнання законів не звільняє від відповідальності.)

3. В суді Злотник звинувачується у скоєнні хуліганських дій по відношенню до потерпілого С. Підсудному загрожує від 3 до 8 років ув’язнення в колонії посиленого режиму. Злотник просить пом’якшення вироку, мотивуючи це тим, що на час скоєння злочину він був у стані алкогольного сп’яніння і не пам’ятав, що коїть. Чи вплине цей аргумент на користь підсудного? (Ні: навпаки, злочин скоєний у стані алкогольного сп’яніння, карається ще суворіше)

4. До Мельника, 1982 р. н. , зайшов його знайомий, Кучерук, 1981 р. н. і попросив, щоб у мельника деякий час побула сумка з речами , бо це, мовляв, сюрприз для матері на день народження. А через деякий час до Мельника з обшуком завітали працівники міліції, які знайшли у тій сумці 7 кг макової соломки. Чи буде нести відповідальність Мельник? (Так: Мельник вважається співучасником Кучерика і буде звинувачений у незаконному зберіганні наркотичної сировини.)

5. Ці дві країни прийняли християнство приблизно в однин і той самий час. Обидві тривалий час входили до складу великих імперій. Кожна з них межує з сімома державами, мають вони і спільний кордон. Назви цих країн мовою однієї з них починаються на одну й ту саму літеру, а також мають однакові закінчення. Про які країни йдеться? (Україна, Угорщина)

6. У Шрі – Ланці це називають асамблеєю в Іспанії –  алтінгом,  в Норвегії – стортингом, в Ірані – меджлісом. А як це називається в Україні?

( Парламент, ВРУ).

7. Бернард Шоу говорив: «В кишені у мого приятеля бікфордів шнур, на одному кінці якого – вогонь, на іншому – дурень?». Що мав на увазі Бернард Шоу, якщо тепер це може бути адміністративним правопорушенням? (Куріння, сигарета)

8. Досить часто у відповідь на запитання: «Що ти пив?», яке ми вимушені ставити деяким підліткам на дискотеці, чуєш: «Та просто вино». А чи відомо вам, що ще в стародавньому Римі вино пили тільки розбавленим (його міцність складала 8-10%). А от нерозбавлене вино давали…Кому? (Рабам. А потім показували їх молодим патриціям, які вони «гарні», оті п’яні раби).

9. Дочка Урана і Геї, друга дружина Зевса. За однією з версій – мати Прометея. Богиня передбачення. Передавала людям повеління Зевса. Зображувалась з пов’язкою на очах (символ неупередженості), терезами в одній руці і мечем в другій. Хто вона? (Феміда).

10.     У наш час це слово є крилатим словом і юридичним терміном: так називають, наприклад, право постійного члена Ради Безпеки ООН заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден. Цим правом користується і Президент України. Яке це слово? (Вето).

Ведучий. А зараз ми проведемо конкурс капітанів. Допоки журі підраховує кількість балів, які набрали команди, найшвидший юридичний математик має можливість заробити додаткові бали для своєї команди.

«ЮРИДИЧНА МАТЕМАТИКА»

(Необхідно вирішити юридичну задачу. За вірне рішення 10 балів)

З А Д А Ч А

1. Мінімальний вік призову громадян України на військову службу ( 18 ) +

2. Вік отримання паспорту ( 16 ) +

3. Максимальний термін повноважень Президента України ( 10 ) –

4. Мінімальний вік Президента України ( 35 ) +

5. Мінімальний вік кандидата у Верховну Раду ( 21 )

Відповідь до задачі: (18+16+10-35+21=30)

Ведучий: У кожного з нас є права, і ми повинні добре знати їх та вміти ними користуватися. Прагнучи відстояти свої права, не порушуйте права інших!!!

 Пам’ятайте!

 Незнання закону не звільняє вас від відповідальності за ваші вчинки, дії або бездіяльність.

Наш правовий турнір добігає свого кінця.

Хочу, щоб ви зрозуміли, що людина повинна жити прекрасним, повним надій і сподівань життям. Де б ви не були, ким би ви не стали, ви по­винні бути перш за все Людиною.

Хочеш Людиною справжньою стати,

Навчись закони поважати.

Ти їх виконуй завжди і всюди,

Тоді  тебе поважатимуть люди!

Не порушуй інших  права,

Тоді від проблем не буде боліти

Ні в тебе, ні у в твоїх рідних голова!

Ведучий: настав час оголосити результати нашої гри. (Журі оголошує переможців та нагороджує грамотами). Дякуємо всім за увагу! До нових зустрічей!

Література:

1.    Конституція України 1996р.

2.    Гавриш С.Б., Сутковий В. Л. Правознавство. 10 клас, Ґенеза: 2010, - С. 416.

3.    Наровлянський О.Д. Правознавство. 9 клас: Практичний курс, Грамота: 2009, - С. 216.

4.    Пометун О.І.  Ремех Т. О. Правознавство. 9 клас, Літера: 2009,- С. 192.

5.    http://www.twirpx.com/file/240107/

6.    http://www.mdk-arbat.ru/bookcard?book_id=8404513

7.    http://www.studmed.ru/remehto-ratushnyak-sp-vdpovd-do-zbrnika-zavda

Збірник Міжнародної

науково- практичної конференції

 «Неперервна освіта нового

сторіччя: досягнення та перспективи»,

 Запоріжжя 2015р.

ДОСВІД ГРОМАДЯНСЬКОГО ТА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ

Шолойко Т.О.

Україна, Запорізька область, Бердянська ЗОШ № 20

       Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі, зміцненню держави, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

      Потреба у патріотичному вихованні виникла разом із процесом формування суспільства. Разом із становленням перших цивілізацій та державних утворень почали формуватись і педагогічні системи, в основу яких було закладено ідеї патріотичного виховання громадянина-патріота своєї держави. Так, наприклад, в Афінах ідеалом виховання була гармонійно розвинута людина, здатна до сприйняття прекрасного. А в Спарті виховання відображало більш суворий характер і готувало воїнів, здатних воювати і перемагати. Та спільною особливістю у вихованні цих міст-держав було місце спеціальних тематичних бесід із молоддю, під час яких піднімалися політичні та моральні принципи життя молодої особи, звучали розповіді про стійкість та мужність предків у боротьбі з ворогами, описувалися досягнення відомих героїв. [2]

Ідеї патріотичного виховання вперше з’являються в праці Клода Адріана Гельвеція (1715-1771 рр.) «О человеке, его умственных способностях и его воспитании». За думкою автора, необхідно створити єдину ціль у вихованні для всіх громадян.

Натомість Жан-Жак Руссо (1712-1778 рр.) вважав, що патріотичне виховання пов’язане із вихованням культури міжнаціональних відносин, формуванні любові і добра до людей, без виокремлення їх приналежності до будь - якої нації.

Ще одною важливою педагогічною пам’яткою патріотичного виховання є «Повчання князя Володимира Мономаха», де автор відобразив слов’янські традиції та відданість Батьківщині, закликав дітей любити свою Батьківщину, захищати її від ворогів. [5]

Вплив заходу на початку XIX ст. призвів до гальмування виховного процесу в дусі патріотизму, тому частіше мета виховання полягала в збереженні самобутності та любові до Батьківщини і до всього, що з нею пов’язано.

З середини XIX до початку XX ст. український освітній рух був складовою частиною загальнонаціонального руху, який боровся за економічне, політичне та культурне самовизначення України. Серед найвидатніших постатей цього періоду, які боролися за втілення ідей національної школи, вшановують К. Ушинського, І. Франка, X. Алчевську, Б. Грінченка, С. Русову, Т. Лубенця та інших. [5]

Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народності, який ґрунтується на думці, що народ має право й повинен мати школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах. Ушинський відстоював думку, що наукові істини, психологічні прийоми, нагромаджені в різних країнах, можуть використовуватися всіма народами, але система виховання у кожного з них враховує певні національні особливості, історичні традиції та ін. [5]

Послідовниками Ушинського в Україні були Т. Лубенець, Б. Грінченко, X. Алчевська, О. Духнович, С. Русова, Г. Ващенко та інші.

Серед сучасників слід виділити роботи А. Загородньої, П.Кононенко, Т. Усатенко, П. Ігнатенко та інших. У своїх працях автори звертають увагу на розуміння патріотичного виховання сучасної молоді як громадян України, що носить національний характер, базується на національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості. [2]

Розбудова України як суверенної держави ставить перед школою відповідальне і складне завдання – виховати високодуховне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно- патріотичних традицій. Почуття патріотизму – основа духовного життя кожної людини, її прагнення до волі та процвітання своєї країни. Патріотизм становить одну з найважливіших складових частин національного світогляду і поведінки людини у її ставленні до рідного краю, до інших націй і народностей. Збереження історико- культурних традицій народу, знання героїчного минулого – це основа патріотичного виховання учнівської молоді. [2]

Тому школа виконує важку і таку необхідну задачу, як виховання високоморального, національно - свідомого підростаючого покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національних традицій. Основою духовного життя яких є прагнення до волі та процвітання України.

Мета статті полягає у розкритті розуміння патріотичного виховання сучасної молоді у загальноосвітніх школах, аналізу практичної роботи з національно - патріотичного виховання у ЗОШ №20 міста Бердянськ, перспектив подальшої роботи у  напрямку виховання патріотів своєї держави, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілісності та незалежності України.

На сьогодні в установах освіти важливе місце відводиться патріотичному вихованню школярів. Ця діяльність є цілеспрямованою системою методів впливу на особистість з метою формування активної життєвої позиції громадянина-патріота своєї Батьківщини. Таку роботу потрібно здійснювати на основі якісно нового уявлення про виховання, в якому враховуються вітчизняні традиції, національно-регіональні особливості та наявний педагогічний досвід. У нашій школі, ми ставимо перед собою такі завдання у процесі виховання громадянина - патріота:

 формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

 виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;

 формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного  становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;

 створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

 формування відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості.

Отже, проблема патріотичного виховання, як і в попередні роки, залишається значущою і важливою. Тому, вважаємо, що будь-яка національна школа передовсім має виховувати справжніх громадян України.

Складний процес героїко-патріотичного навчально-виховного процесу у нашій школі здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів у нашій школі є:

 інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”,

“відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до

джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”);

 діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

 інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, гуртки);

 діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

 індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

 наочні (галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні  стенди тощо).

У нашій школі, для формування особистості, яка мала б активну життєву позицію, спрямовану на процес самовиховання введені програми факультативів (історія рідного краю, література рідного краю та інші), гуртків (Туристичний, Юні інспектори Дорожнього руху, театральний, музичний та інші), основною метою яких є патріотичне виховання дітей. Тут робота педагога спрямована на розвиток в учнів громадянської й соціальної відповідальності. Крім цього, у школярів на основі матеріалів з краєзнавства, а це відвідування музеїв, де діти знайомляться із життям знаменитих земляків, історією і традиціями, виховується громадянська позиція.

Щоб виростити громадянина нового покоління, який трепетно відноситься до своєї Батьківщини, варто докласти максимум зусиль не тільки вчителям нашої школи, а й самим батькам. Адже сім’я - найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів й у всіх народів, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології і патріотизму. Справжня сім’я є совістю, честю та доблестю, національною гордістю кожного народу, нації, надбанням педагогічної культури людства. [3]

У нашій школі до патріотичного процесу виховання дітей залучаються не тільки класні керівники чи педагоги, які викладають факультатив з цього напрямку, а й місцеві організації з патріотичного виховання. Так, періодично проводяться заходи, що носять ідеї громадянськості і патріотизму. Наприклад, це акція «Від серця до серця», «Допоможи воїну», благодійні концерти. Шкільні заходи такі як флешмоб «Заспіваймо всією школою гімн», ланцюг єдності до Дня Соборності України, дефіле в українських вишиванках присвячено Шевченківським дням, літературні читання; класні години присвячені пам’яті жертвам Голок осту; козацькі забави, до Дня збройних сил України; участь школярів в різних проектах, наприклад: «Знай свої права», «Я – патріот своєї держави», «Культура і традиції мого краю»; залучення дітей до громадських робіт, таких як «Озелени свій парк», «Посади своє дерево», «Візьми участь в суботнику міста».

У нашій школі використовуються і такі форми роботи, як виставки робіт дітей школи на задану тематику, пов’язану з повагою та шануванням традицій та історії своєї Батьківщини, засідання активу дітей, «круглі столи», бесіди-диспути, радіооповіщення та інші.

Комплексний підхід до даної діяльності – ще одна досить важлива деталь. У процесі виховання школярів повинні брати участь всі ті, хто задіяний у навчально- освітньому процесі. У нас в школі це бібліотекар, завуч з виховної роботи, педагог - організатор, психолог тощо. У кожного з них свої методи впливу на дітей, а також свої форми роботи. Наприклад, шкільний бібліотекар влаштовує виставки книг для учнів, які підбираються видання на задану тематику «Знай свої права», «Люби книгу», «Культура сучасної України» і таке інше. Педагог-організатор залучає дітей до різних видів діяльності, як флеш-моби, пропагування здорового способу життя, акції, діяльність шкільного самоврядування й інше. А також бере участь в різних конкурсах сама і залучає вчителів, показуючи власний приклад дітям, що українцем бути модно.

У своїй роботі ми залучаємо до співпраці у вихованні патріота своєї держави і батьків дітей, які беруть участь у святкуваннях національних свят, дотримуючись українських традицій. [фото № 5]

Отже, виходячи з вищесказаного, ми, педагоги ЗОШ №20 м. Бердянська, використовуємо у своїй праці такі методи виховання громадянина-патріота:

 переконання - формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

 стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

 особистий приклад - діяльність вчителя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його виконання;

 самопідготовка - процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Виховання учнів, як громадян-патріотів – це комплекс заходів з формування в них особистісно-позитивних необхідних якостей. І ми, вчителі ЗОШ №20, організовуємо та здійснюємо його за такими основними напрямками:

 вивчення героїчної історії українського народу, його духовної спадщини, культури, національних традицій, символів, звичаїв, вірувань та побуту українців;

 вивчення учнями основ державної незалежності та суверенітету, значення військової служби та військового обов’язку;

 вивчення історії, історичних та духовних джерел національної військової організації;

 пропаганда життя і діяльності видатних державних та громадянських діячів;

 розвиток військово-шефської роботи, співпраця та надання допомоги військовим у відставці.

Патріотичне виховання – це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність,людина стає зрілою, громадсько-свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та долі Батьківщини. Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи, оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми Батьківщини та українського народу, любить рідних та близьких людей. Без цього людина не має обличчя, вона втрачає себе.

Результатом роботи нашого навчального закладу є модель випускника, у якого сформовано рівень соціальної зрілості, достатньої для забезпечення його самостійності в різноманітних сферах життєдіяльності, здорова (фізично, психічно, духовно) людина, творча особистість із розвиненою потребою в самореалізацїї та самовдосконаленні, з гуманістичним світоглядом і почуттям відповідальності за долю України, її народу, людства. Потрібно відзначити, що патріотичне виховання школярів – це важлива робота в установі освіти. Адже від того, наскільки прив’язане буде молоде покоління до своєї Батьківщини, наскільки воно буде цінувати і любити її, багато в чому залежить і майбутнє країни.

Література:

1. Загородня А. Сучасне розуміння патріотичного виховання молоді. // Теорія і методика управління освітою. – 2013. - №10.

2. Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І., Крицька Л. В. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навчально-методичний посібник. – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. – 252 с.

3. Кононенко П., Усатенко Т. Концепція української національної школи – родини //Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.:  Школяр, 1997. – С. 123–133.

4. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави //Педагогічна газета. – 2000. – № 6 (72), червень. – 6 с.

5. Мала енциклопедія державознавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Довіра: Генеза, 1996.– 942 с.

6. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 2-е вид. – К.: Грамна, 1999. – 350 с.

7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 1. – 654 с.

8. Інтернет ресурс: http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/44447/

Тема: Початок Української революції. Створення ЦР. Українізація армії.

Мета : з’ясувати  мету та програму  Центральної Ради, розглянути перший етап  Української революції та його особливості,  розвивати навички аналізу історичних фактів, вміння працювати з джерелами інформації та узагальнюючими таблицями,   сприяти формуванню національної свідомості  учнів, їх історичної пам’яті, пошани до державотворчих традицій в Україні.

Основні поняття: Українська революція, Центральна Рада, Тимчасовий уряд.

Основні дати :17 (4) березня 1917р. - утворення ЦР;

19 березня (1квітня)1917 року - віче на Софійській площі в Києві;

19 (6) квітня 1917р. – проведення Українського національного конгресу в Києві.

Обладнання: Портретні зображення, документи, таблиці, комп’ютер і відеоролик, презентація, ілюстрації підручника, атласи, історична карта.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Бесіда за запитаннями

1. Пригадайте події з історії в 1915-1916 рр.

2. В якому стані перебували українські землі на початку 1917 року?

  Україна на тлі світових подій, у першій чверті XX ст. не була передовою європейською країною. Вона навіть не була державою. Але в 1917 році Україна отримала шанс змінити хід своєї історії, і від історії  українського народу перейти до історії української державності. Протягом наступних уроків ми визначимо хід української історії 1917-20 рр., дізнаємось чому ці події називаються українською революцією,  з’ясуємо чи використала Україна шанс. Який їй був наданий…

Революційні події в Україні були пов’язані із революцією, що відбувалась у Російській імперії. Чому назрівала революційна ситуація в Російській імперії, а можливо це була випадковість? Спробуємо розібратись.

У 1917 році у всіх воюючих країнах (крім США, що вступила у війну у 1917 р. на боці Антанти) розпочалась політична і економічна криза. Особливої гостроти вона досягла в Російській імперії. Основні ознаки кризи в Російській імперії:

*Зростає недовіра народу до державних органів влади.

*Державні органи влади, що погано контролювали ситуацію в країні, були нездатні досягти позитивних змін ані на фронті , ані в тилу.

*Дедалі частіше відбуваються повстання робітників, селян, солдат.

*Більша частина підприємств не працює.

*Починається нестача продовольства (хліба).

*Стрімко зростає безробіття.

*Знецінюються гроші (інфляція), зростають ціни.

        Російський цар Микола ІІ вважав, що кризу можна здолати, тому численні попередження (з боку депутатів Думи, лідерів політичних партій) про катастрофічний характер подій він залишив без належної уваги.

       Отже, чітко стає зрозуміло, що в країні назріває соціальний вибух . Тому революція в Росії не була випадковістю - це було закономірно.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

       Перед тим як ми розпочнемо вивчення нового матеріалу, давайте зупинимося на ключовому терміні сьогоднішньої теми – революція.

Асоціативний кущ:  Зміни;  Докорінний переворот;  Зміна влади;  Народне невдоволення;  Хаос;  Кровопролиття;  Боротьба за владу;   Криваві сутички.

Отже, як говорить словник – революція – це докорінний переворот, зміни; швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільшого насильницьким способом.

Кінець лютого 1917 р. став для російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, переросла в революцію. Ситуація в Росії мала такий вигляд: верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому. Протягом надзвичайно короткого часу (23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола ІІ зрікся влади і фактично в країні встановився республіканський лад. Чим можна пояснити перемогу над царизмом?

Кризовим станом імперії;

Гостротою політичних, соціально - економічних та національних проблем;

Зростаючою активністю політичних сил;

Зниженням авторитету та слабкістю реально існуючої влади;

Потужним каталізатором подій, яким стала Перша світова війна.

Як вплинули ці події на ситуацію в Україні ми можемо відповісти після дослідження проблемного питання:

Чому події 1917 року в Україні  можна назвати Початком національно-демократичної революції?

План

Лютнева революція в Росії.

Українські політичні партії.

Утворення Центральної Ради.

Українізація армії.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Лютнева революція в Росії.

Революційна ситуація, що склалася в Петрограді на початку 1917 року. Сприяла блискавичному розгортанню подій, що почалися з мітингів 8 березня (23 лютого), перетворилися у загальний політичний страйк і переросли у збройне повстання. Вже 12 березня було створено Петроградську раду робітничих і солдатських депутатів. В Державній Дужі утворився перехідний орган влади - Тимчасовий комітет на чолі з М. Родзянко.

15 (2) березня Тимчасовий Комітет призначив Тимчасовий уряд на чолі з князем Г.Львовим.

Тим часом в Україні склалося гарне підгрунття для того, щоб спробувати створити свою державу із органами влади.

Українські громадські організації та політичні партії.

Щоб мати відповідь на проблемне запитання, потрібно знати, які політичні сили були гравцями на українській політичній сцені 1917 року.

Робота в групах.

Учні заздалегідь отримали випереджальне завдання опрацювати матеріал про політичну ситуацію та діяльність партій у революційний період на території України. І за декілька хвилин, обговоривши матеріал, представлять його нашій увазі.

 Перша група - Українська партія соціалістів – федералістів (УПСФ), Українська партія соціалістів – революціонерів (УПСР) (есери)

Друга група - Українська соціал – демократична робітнича партія

(УСДРП) (есдеки).

Третя група – Українська демократично - хліборобська партія (УДХП)

Четверта група - Українська партія соціалістів – самостійників (УПСС)

Пята група – Політична ситуація та наслідки різноголосся в партіях.

Утворення Центральної Ради.

 Вже на другий день звістка про революцію в Петрограді докотилася до Києва.Після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917р. не відповідало вимогам часу, якісно новому рівню національного руху і тому не тільки продовжувало тертя, численні суперечності та протиріччя між різними політичними силами, а й зумовило появу в Україні ще одного альтернативного центру влади - ЦР.

Повідомлення про М. Грушевського

Робота зі схемою на моніторі

Орган влади	Політична програма	Представники	Мета
Центральна Рада	виконання функцій представницького органу тимчасового державного управління, скликання українського парламенту, формування уряду, вирішення національного питання та соціальних проблем українського населення, досягнення автономії України.	Голова УЦР: Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934рр), заступники–Дмитро Антонович (УСДРП) і Дмитро Дорошенко (ТУП)	вирішенні національного питання, досягнення автономії України

 Робота з документом визначити до чого закликала  ЦР.

Перша відозва Центральної Ради

9 березня 1917 р.

Народе Український!

Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росії. Настав час і твоєї волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як двохсотлітнього сну.

Уперше, Український тридцятиміліонний народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім'ї вільних народів могутньою рукою зачнеш собі сам кращу долю кувати.

Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скличе Установчі Збори на основі загального, рівного, прямого виборчого права. Звідти уперше на весь світ пролунає у всій своїй силі справжній голос Твій, справжня воля Твоя. До того ж часу ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які Тобі природно належать і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській Землі.

А в найближчім часі права на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і по урядових інституціях.

З таким же спокоєм, але рішуче, домагайся, Народе, того ж права для української мови від пастирів церкви, земств, і всіх неурядових інституцій на Україні.

Народе Український! Селяне, робітники, солдати, городяне, духовенство і вся українська інтелігенція! Додержуйте спокій! Не дозволяйте собі ніяких вчинків, що руйнують лад у житті, але разом, щиро і уперто беріться до роботи: до гуртування в політичні товариства, культурні і економічні спілки, складайте гроші на Український Національний Фонд і вибірайте своїх українських людей на всі місця, організуйтесь! Тільки згуртувавшись, можна добре пізнати всі свої потреби, рішуче за них заявити і створити кращу долю на своїй землі.

Народе Український! Перед тобою шлях до нового життя. Сміливо ж, одностайно, йди на той великий шлях і в ім'я щастя свого, і щастя будучих поколінь Матері України могутньою рукою твори своє нове вільне життя.

Українська Центральна Рада.

Київ. Року 1917, березня 9. 1917 год на Киевщине.

Українізація армії.

Українізація армії – процес утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії в роки революції.

Центром українізації армійських частин став Київ. У роки війни тут проходив військову службу засновник українського націоналізму М. Міхновський. Саме він першим висунув ідею створення українських національних збройних сил. 22 березня в Києві відбулися збори солдатів та офіцерів-українців на Софійській площі біля пам’ятника Хмельницькому відбулося віче, які проголосили себе Установчою військовою радою, що розпочинає організацію української армії. За ініціативою М. Міхновського через кілька днів на нараді представників київського гарнізону заснували "Український військовий клуб ім. гетьмана Павла Полуботка" й ухвалили рішення розгорнути невідкладне формування української національної армії. Очолив клуб М. Міхновський. Осередки клубу створювалися на фронтах та в містах України. Вони мали сприяти зростанню національної свідомості військових-українців, поширюючи серед них брошури, журнали й відозви, допомагати об’єднуватися в окремі національні громади та встановлювати зв’язки з клубом.

5-8 квітня 1917р. відбувся І Український військовий з’їзд, на якому закликалося до українізації армії, створення Генерального українського військового комітету на чолі з С. Петлюрою.   

Прагнення до організації українських частин виявилося в утворенні Вільного козацтва.

Функції Вільного козацтва

1/ Дотримання правопорядку

2/ Боротба з дизертирством

3/ Боротьба з бандитизмом
                        

 V. Закріплення нових знань та вмінь учнів.

 «Чи можна стверджувати, що події 1917 року в Україні мали характер національно - демократичної революції?».

Учень 1. Виходячи із визначення, що таке революція, то стає зрозумілим , що події на території України у 1917 році - це не що інше, як революція. А характер революції - національно-демократичний, тому що:

Велася боротьба а за національну автономію України, що мала перерости за повну самостійність української нації - мала національний характер;

Боротьба за демократичні і політичні права та свободи, а також участь широких мас в подіях засвідчували демократичний характер революції.

* Відкрите запитання «Мікрофон»

М. Грушевський наголошував: «Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе в Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не оббирати, не експлуатувати для себе». Спробуйте пояснити його позицію. Чи співпадають ваші погляди з означеного питання з точкою зору автора? Відповідь обґрунтуйте.

VІ. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя

Українська революція на першому етапі (березень-квітень 1917р.) характеризується утворенням у березні 1917р. ЦР, основним гаслом політичної діяльності якої була боротьба за національно-територіальну автономіюУкраїни.

Симон Петлюра якось сказав: «Перед революцією ми були лише етнографічним матеріалом, а тепер, після революції і кривавих років збройної боротьби за свою вільність і державність, Україна як нація, яка знає, чого вона хоче і куди їй йти, - є фактом безперечним навіть для наших ворогів».

VІІ. Домашнє завдання

Додатки до уроку  Повідомлення про партії

Перша група: Ми досліджували Українську партію соціалістів – федералістів (УПСФ) (есери), серед яких лідерами були: Д.Дорошенко, С.Єфремов, А.Ніковський, які виступали за проголошення автономії України. Ще одна політична сила представлена есерами це - Українська партія соціалістів – революціонерів (УПСР), лідерами яких були: М.Ковалевський, П.Христюк, В.Голубович, вони співпрацювали з М.Грушевський виступали також за проголошення автономії України і проведення негайної аграрн0ї реформи в інтересах селянства.

Третя  група: наша група працювала над дослідженням діяльності Української соціал – демократичної робітничої партії (УСДРП)або їх ще називали  (есдеки) Лідерами цієї партії були: С.Петлюра, В.Винниченко, М.Порш, вони теж підтримували ідею проголошення автономії України

Друга група:  Ми працювали над документами Української партії соціалістів – самостійників (УПСС), і з’ясували, що вони навпаки виступали за негайне проголошення незалежності України, а представляли інтереси такі постаті як: І.Луценко, І.Липа, О.Макаренко.

Четверта група: виходячи із вивчених матеріалів ми дійшли висновку, що Українська демократично - хліборобська партія (УДХП), яку представляли С.Шемет, В.Шемет,В.Липинський відстоювали інтереси проголошення незалежності України та запровадження приватної власності на землю.

П’ята група: досліджуючи загальну політичну ситуацію в країні ми побачили головну ознаку тодішньої політичної ситуації – двовладдя: Рада та Тимчасовий уряд. Особливістю політичної ситуації в Україні було те, що політичні партії переслідували ідею створення держави, але різними шляхами. Заслухавши товаришів ми зробили висновки, що тодішні партії мали протиріччя у своїх програмних документах, а це призводило до непорозуміння. Т а все ж тодішнім політикам вдалося порозумітися і створити Революційний парламент України.

М.С. Грушевськии - біографія.

М.С. Грушевськии (1866—1934) жив і творив українську державність, писав її історію, перебуваючи у самій гущі життя, серед людей і для людей. Він був особистістю, яка не лише мала високі ідейні переконання, а й звичайні людські риси характеру, емоції і пристрасті, честолюбні амбіції, симпатії й антипатії, душевні потрясіння, певні слабкості й болючі помилки. Визначний історик, соціолог, державний і громадський діяч, голова Української Центральної Ради, перший президент України. Народився у м. Хелмі (тепер – Польща) в сім'ї вчителя. Закінчив Київський університет св. Володимира, захистив магістерську дисертацію. Потім викладав у Львівському університеті, де в 27 років Грушевський став першим в Україні професором з історії України. 20(07) березня 1917 УЦР у Києві заочно обрала Грушевського головою. Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів. ставив питання про культурне відродження українського суспільства (заснування національних шкіл, політичних товариств). 27(14) березня виступив на Київському кооперативному з'їзді з вимогою національно-територіальної автономії України у федеративній Російській республіці, вважаючи це найближчим шляхом до самостійності України

До мікрофона.

Я вважаю, що справді хто живе в Україні та дбає про благо своєї держави  той достойний називатись українцем.

 На мою, думку тільки та людина, яка любить свій край, свою батьківщину, свою родину здатна перебороти всі негаразди і отримати найцінніше свою батьківщину.

Якщо кожен буде жити лише в своїх інтересах то що ж залишиться нашим дітям. Звісно необхідно дбати про свою країну.

Незалежно якої ти нації чи народності важливо, любити те місце де ти народився, де виріс, де живуть твої батьки.